Сьогодні у нас є ризики та загрози, які нам заважають дістатися такого нашого майбутнього. Головна загроза — це, звісно, війна. Війна, яка почалася не 2022 року, а у 2014. Тоді ми, українці, зробили свій свідомий вибір: ми не хочемо повертатися до радянщини, ми хочемо бути в складі цивілізованих країн, ми хочемо бути в Європейському Союзі. Насправді вся історія цих десяти років — про бажання відірватися від того радянського минулого яке було. І ніколи в нього не повертатись. Я за віком — з радянських часів і розумію, про що кажу. Я точно прагну, щоб мої діти та онуки жили вже в цивілізованій європейській країні, в якій бізнес вільно розвивається, в якій можна себе реалізувати. Що ще заважає нам на цьому шляху, крім війни?
На жаль, крім головного ворога, є інша проблема, яка не дає Україні розвиватись. Внутрішня. Це відсутність верховенства права в нашій державі. Ми сьогодні маємо правоохоронну систему, яка бізнесу не стільки допомагає, скільки намагається завадити. Хоча є люди в правоохоронній системі, від яких ми дійсно відчуваємо підтримку. Є «правильні» люди в Службі безпеки України, яким хочу, подякувати за те, що боронять сьогодні нашу країну і дають нам можливість працювати й жити. Але є й інші приклади.
Насправді оцінити правильність дій зараз, в умовах війни, дуже просто. Все, що сьогодні ми робимо — в бізнесі чи в державі – повинні оцінювати через питання: це нас наближає до перемоги чи навпаки?
Наведу приклад наших компаній. Сьогодні 55 компаній Смарт-холдингу заблоковані рішеннями суду. Одному з кримінальних проваджень півтори роки. Півтора року ніхто нічого не розслідує. Ми зараз пишемо листи: будь ласка, допитайте нас, зробіть щось і дайте операційно працювати українському бізнесу. Ми сьогодні навіть не можемо внести в державний реєстр прізвище нового керівника. Три місяці тому я замінив Юлію Кірьянову на посаді СEO Smart Holding, але в реєстрах вона досі займає цю посаду. Чого так відбувається? Тому що державний реєстр заблокований через рішення суду. Через це і не тільки ми маємо значно більше проблем — з податковими накладними, з KYC-проходженням тощо. Чи це дає бізнесу можливість працювати? Ні, не дає. Сьогодні нам заблокували видобуток вуглеводнів на Полтавщині і прифронтовій Харківщині. Цей шлях ми вже проходили. В липні держава визнала, що бізнес має працювати, і розблокувала харківські газові родовища після 1,5 року простою. А дії окремих держслужбовців призвели до того, що в листопаді вони знов заблоковані в опалювальний сезон. То чого прагне держава такими непослідовними діями? Ми, бізнес, постійно долаємо якісь перешкоди для того, щоб мати можливість вижити, щоб наші люди мали зарплату. Чи допомагає це все країні у стані війни? — питання риторичне.
Треба поміняти парадигму, змінити підхід правоохоронних органів. Треба, щоб бізнес не сприймався ворогом держави. Бізнес був ворогом в радянські часи. На жаль, поки що в Україні багато хто продовжує дивитись на бізнес як на ворога. Бізнес — це не ворог. Бізнес в цивілізованому західному світі – це основа, що дає економічні блага державі. Це те, що дає розвиватися країнам. Важливо, щоб держслужбовці ставились до бізнесу як до партнера. А що таке партнерство? Це дві прості речі – довіра і взаємоповага. Коли держава буде виходити з цих позицій, тоді у нас все вийде. Якщо ми будемо разом — бізнес, наше військо і наші політики — ми точно переможемо й Україна буде квітучою країною у майбутньому. Гарантовано.
Матеріал підготовлений на основі дискусії під час заходу NV «Україна 2050. Діалоги про майбутнє».
