Війна дронів та антидронових систем — це динамічна історія, яка розвивається і змінюється просто у нас на очах. Перебуваючи в епіцентрі наймасовішого військового конфлікту за останні 80 років, Україна певним чином задає світові тренди оборони. І водночас змушена передбачати тренди, які задає ворог на новітні засоби безпілотної атаки.
Зараз багато говорять про появу на фронті дронів на оптоволокні, про штучний інтелект та подібні речі. Та я пропоную зосередитися на тому, що реально вплине на фронт в прийдешньому 2025 році. Принаймні, якщо спиратися на висновки та прогнози спеціалістів, які безпосередньо на лінії зіткнення вивчають ситуацію для швидкої своєчасної реакції.
Будемо реалістами — найближчим часом Росія все ще орієнтуватиметься на кількість засобів ураження, а не на їхню якість. На сотню випущених ворогом в районі лінії зіткнення FPV-дронів та будь-яких інших дронів, що роблять скиди, дрони на оптоволокні займають на сьогодні до 1%. Тобто натепер це можна сприймати як загрозу, що тільки наростає, але глобально не змінює правила гри. Оптоволоконні FPV-дрони добре працюють на відкритій місцевості та найчастіше використовуються для засідок на дорозі чи під час штурмів невеликих населених пунктів. У лісі ж та на складних ландшафтах їхня ефективність відносно невисока.
По суті, функція оптоволоконного дрона схожа на добре скерований постріл з танка. Наразі помітна їхня кількість спостерігається на Курському напрямку. Але навіть там вони не становлять відчутного відсотка від вже звичних нам дронів-камікадзе.
Звісно, це не привід списувати такий вид ураження з рахунків. Українські спеціалісти вже розробляють способи протидії, наприклад, із використанням лазера. Але чи стануть оптоволоконні дрони причиною суцільного переформатування принципів антидронового захисту в найближчий рік? Така ймовірність вкрай мала.
У 2025 році також потроху зростатиме загроза використання дронів зі штучним інтелектом. Проте цей процес займе не менш як 2 роки. Є дрони, що самостійно ідентифікують, захоплюють і вражають ціль. Але їхня кількість від загальної наразі незначна — зокрема, через ціну й ефективність.
Відносно дешеві дієві дрони із розвиненим штучним інтелектом в помітних кількостях теж з’являться не раніше, ніж за 2 роки. За цей час вже будуть готові та працюватимуть в полі українські РЕБи, що матимуть значну потужність при меншому розмірі й меншій потребі в об’ємних зарядних пристроях, ніж зараз.
Наприклад, вже сьогодні існують засоби протидії із куполом радіусом 1−2 км і направленою антеною довжиною дії до 5−10 км, які працюють одночасно із засобами детекції. При цьому вони мають низьке споживання енергії, що дає можливість цим засобам, по-перше, працювати значно довше, а, по-друге, без ризику бути виявленими, оскільки сам засіб має значно меншу потужність ніж ті, що зараз на передовій.
Відповідно, можна сміливо прогнозувати, що у 2025-му подібні засоби закриють велику ділянку лінії зіткнення. А наявність в комплексі із ними потужної детекції дозволить виявляти ті ж самі дорогі високоінтелектуальні дрони здалеку і давати бійцям час вирішити, як краще їм протистояти.
Ширше використання технологій та засобів, які дають змогу визначати всі загрози на полі бою та вдало й завчасно підготувати протидію, сприятимуть, перш за все, більш ефективному захисту та збереженню життя бійців. Саме тому майбутнє – за розвитком комплексних рішень засобів РЕР та тактичних засобів РЕБ.
Також очікується масове запровадження автоматичної системи ситуативної обізнаності. Яка доповідатиме оператору про загрозу ще здалеку та дозволить йому мати час для вирішення, якими засобами краще здійснити подавлення — радіозавадами чи старим добрим фізичним знищенням.
Значна частина фронту буде прикрита РЕБ-системами зі складними алгоритмами, які споживатимуть менше енергії й працюватимуть одночасно та злагоджено із системами детекції. Вони замінять істотну частину сьогоднішніх систем, що працюють за принципом «білого шуму».
Набудуть поширення пристрої з віддаленим керуванням, що значно зменшить ризики для РЕБ-спеціалістів, оскільки РЕБи зможуть вмикатися й працювати без безпосередньої присутності біля них людини.
На внутрішньому українському ринку очікується кілька концептуально нових засобів, які наразі не мають повних аналогів не тільки у нас, але й у світі.
Наприклад, натепер маємо велику потребу в радарах, яку частково закриваємо купуючи їх в інших країнах. Але й наші спеціалісти в міл-тек працюють над створенням радарів. Впевнений, у 2025-му будуть представлені нові функціональні рішення української розробки.
Зросте вплив України на світову міл-тек спільноту у сфері антидронового захисту та радіоелектронних систем розвідки. Європа в цій галузі технологічно (за рідкісним виключенням) все ще живе поняттями 2020 року. Це не дивно, адже у них немає такої гострої потреби в радіозахисті, як у нас — відповідно, немає запитів і на виробництво та впровадження технологій такого рівня. Не кажучи вже про можливості тестування цих технологій безпосередньо в бойових умовах та про негайне отримання маси прямої статистики.
У момент, коли для українських виробників міл-теку відкриються експортні можливості — а в 2025 році це цілком може статися, — вони стануть неймовірно цікавими для величезної кількості країн. І для західних, які раніше трохи зверхньо дивилися на нас, але вже починають бачити в нас рівноправного та потенційно цікавого партнера. І для країн «третього світу» на кшталт Південної Америки, Азії та Африки. Це ринки, які Україна втратила за роки незалежності, бо їх перетягнула до себе Росія, але які ми можемо і мусимо повернути собі, як перспективне поле для експорту. Разом з іноземними замовленнями сюди зайде велика кількість іноземних грошей. І не у вигляді гуманітарної чи військової допомоги, а у вигляді здорових інвестицій, конче необхідних українській економіці.
Проте це перспектива не наступного року. Навіть якщо у 2025-му експорт відкриють, то для організації всіх процесів нам знадобиться як мінімум 2−3 роки: спершу — переговори, потім — тестування, і лише тоді з’явиться реальна можливість для укладання контрактів.
Якщо ж дивитися ще далі у майбутнє, можна прогнозувати, що українські РЕБи та РЕРи будуть ще й літати. Зараз це здається фантазіями рівня зоряних війн, але насправді це те, що вже сьогодні потихеньку тестується в українських лабораторіях.
Тож які б виклики не ніс нам 2025 рік, можу запевнити — українські розробники РЕБ та РЕР вже проаналізували та опрацювали їх ще наприкінці 2023-го. Бо в умовах тотальної війни із страшним ворогом тільки робота на випередження та постійне вдосконалення дають нам шанс не програти.
Якщо світ не спішить подарувати нам для перемоги чорного лебедя, ми навчимося, як стати цим лебедем самотужки. Принаймні, дамо таке завдання відділам прогнозування та розробки.
