Саміт Європейської ради 26 червня не став для України таким позитивним, як напередодні саміт НАТО. Попри те, що Київ очікував початку перемовин про вступ України до ЄС, 26 країн-членів ЄС дали зрозуміти, що цей процес не зрушить з місця без Угорщини. Угорський прем’єр Віктор Орбан раніше заявив, що виступає проти інтеграції України в Євросоюз, адже в такому разі “ми би інтегрували війну”.
Вочевидь, продовжується процес блокування європейського поступу України через ветування спільних рішень країн Європейського союзу. Це – політична позиція прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, який давно – відверто і відкрито – не приховує, що взяв питання антиукраїнської істерики і антиукраїнської політики в основу своєї наступної виборчої кампанії.
Дотепер Віктор Орбан кілька разів вигравав вибори в Угорщині на критиці Джорджа Сороса і його Фундації “Відкрите суспільство”. А тепер, коли Джордж Сорос вже, так би мовити, відійшов від справ, йому потрібен інший ворог. І він обрав Україну, аби за допомогою антиукраїнської риторики (та відверто проросійських дій) мобілізувати свій електорат.
Тому варто очікувати, що Орбан так вчинятиме аж до проведення виборів в Угорщині – навесні наступного року.
Ще раз повторюся: виборча стратегія Віктора Орбана – це українофобія. Вплинути на те, щоб він цю стратегію змінив, думаю, не зможе ніхто. Тому що для нього це – питання політичного виживання. У разі, якщо він програє вибори, у нас може відкритись вікно можливостей. Адже його політичний опонент Петер Мадяр дотримується протилежної Орбану позиції. Але до того моменту, за чинними правилами ухвалення рішень в Євросоюзі щодо початку перемовин про вступ України до ЄС та відкриття перемовних кластерів, процес буде заблокований.
Втім, Європейський Союз може й не чекати на це, а шукати обхідні шляхи для ухвалення рішень й розв’язувати проблеми без участі Віктора Орбана (чи будь-кого іншого). Лісабонський договір (базова угода про принципи функціонування ЄС) передбачає, що кожне технічне рішення – починати переговори, чи закривати їх – потребує зараз одностайного голосування всіх 27 країн-членів. Але це дуже ускладнює процедуру і не є виправданим узагалі. Адже усе одно фінальне рішення має отримати підтримку в парламентах країн-членів Євросоюзу.
Тож ЄС цілком може змінити правила на технічному рівні – без внесення змін у Лісабонський договір.
І почати рухатись з Україною в плані технічних переговорів, не чекаючи на зміну влади в Будапешті.
Водночас, не можна виключати, що ті проблеми, які зараз існують з Угорщиною, можуть згодом виникнути й в інших країнах ЄС: там теж відбуватимуться вибори і теж змінюватиметься влада. Таким чином, будь-яке проблемне питання в Євросоюзі може затягуватись до нескінченості.
… ЄС довго “годував” Віктора Орбана і йому це сподобалось. Тепер апетит надзвичайно великий (і лише з фінансового став вже й політичним). Однак, якщо всі інші країни-члени Євросоюзу волітимуть Орбана обійти, вони його обійдуть. І сам він нічого не зможе зробити.
Тому питання лише в політичному рішенні та силі волі лідерів країн ЄС.
за посиланням
