Спеціальний представник президента США Дональда Трампа Річард Гренелл заявив, що ядерна зброя, яку Україна передала РФ відповідно до Будапештського меморандуму у 1994 році, і так була російською. Чому, власне, він вирішив про це згадати? Думаю, що ці слова – це поки що пристрілка. Річ у тім, що, судячи з усього, відносно адекватні люди в новій американській адміністрації, які відповідають за зовнішньополітичний блок – Волц та Рубіо – втрачають вплив та можуть втратити посади. Їм на заміну може прийти той самий Греннелл (торік перед виборами президента США його називали ймовірним кандидатом на пост Державного секретаря). Але, якщо за зовнішню політику будуть відповідати Трамп та Гренелл, не важко здогадатися, до яких рішень це може призвести.
Річ у тім, що якщо адміністрація Байдена намагалася втримати світовий порядок, який існував раніше, то адміністрація Трампа виходить з того, що “немає нічого поганого в тому, що світовий порядок зруйновано, давайте візьмемо участь у цьому процесі, а, можливо, навіть його очолимо”. В цьому сенсі можна згадати заяви щодо Канади: Трамп обіцяв, що у разі розширення США, Канада стане 51-м штатом. Або Гренландії, яка, вочевидь, у такому задумі може стати 52-м штатом.
Для трампістів принцип територіальної цілісності та суверенітету, а також міжнародно визнаних кордонів, нічого не означає. І, врешті, якщо тим сам плануєш виступити агресором, який хоче анексувати чужі території, то тебе не повинно сильно хвилювати те, що хтось інший виступає агресором.
Нагадаю, нещодавно представник команди Дональда Трампа Стівен Віткофф в інтерв’ю Такеру Карлсону вже заявив про те, що перешкодою для мирного врегулювання російсько-української війни є позиція України щодо Криму та ще чотирьох областей. І це не просто приватна думка Віткоффа. Віце-президент США Джей Ді Венс також фактично підтвердив, що цю позицію поділяють в Білому домі.
Але є нюанс. Навіть серед конгресменів-республіканців чи сенаторів-республіканців існують різні підходи та бачення стосовно допомоги Україні.
Не можна виключати, що у разі появи у адміністрації Трампа рішень, що ставитимуть під сумнів територіальну цілісність та суверенітет України, вони наштовхнуться на критику цих дій всередині самих США. Тож, виходячи з цього, команда 47-го президента США заздалегідь відпрацьовує варіанти пояснення своїх дій та рішень для внутрішньої аудиторії – власних виборців та політичних соратників.
Умовно, якщо нова адміністрація Білого дому ставитиме під сумнів територіальну цілісність України, то в самих Штатах знайдуться політики, які говоритимуть: “Україна віддала ядерну зброю в обмін на гарантії безпеки з боку США, і тепер США від цих гарантій відмовляються”. На це соратники Трампа будуть тиснути на те, що Будапештський меморандум – це щось несправжнє. І казати: “Дивіться, у України ніякої ядерної зброї не було! Відповідно, у США немає ніяких зобов’язань перед нею”.
Таким чином, американська влада готує підгрунтя для того, щоб мати можливість відступити від принципу територіальної цілісності України.
Втім, не забуваймо, що до Конгресу внесено проєкт двопартійної резолюції, який передбачає, що США не повинні за жодних обставин визнавати будь-які територіальні зміни України. Тому можна припустити, що в Конгресі у питанні територіальних втрат можуть точитися доволі серйозні дебати. Але стратегія адміністрації Трампа в такому випадку може бути проста: на поверхню знову дістануть тему ядерного залякування.
Нещодавно очільник ЦРУ Джон Редкліф, виступаючи в Конгресі, вже повернувся до питання ядерної загрози, заявивши, що РФ може завдати ядерного удару по Україні. Логіка проста: в намаганні будь-що і якнайшвидше укласти “мирну” угоду, вони будуть істерично волати про загрозу Третьої світової ядерної війни у разі, якщо США не погодяться на територіальні вимоги Путіна. І, мовляв, той, хто чіпляється за Будапештський меморандум, це той, хто хоче війни. А далі вже – як вийде.
Петро Олещук, політолог, викладач КНУ ім. Тараса Шевченка
за посиланням
