Поки одні під “мікроскопом” розбирають кожне слово та емоцію Трампа з Путіним після телефонної розмови, інші дивляться на фактичний результат та загальну обстановку у світі. Адже це важливіше за проведену розмову, фактичним результатом якої стала лише домовленість… про хокейний матч між американською НХЛ та російською КХЛ.
Трамп також хотів “обміняти” поступки з боку України на вплив Кремля на Іран, щоб Путін повернув Тегеран до “ядерної угоди”. Ви ж не думаєте, що це випадковість, що “українським кейсом” опікується саме спецпредставник по Близькому Сходу Віткофф? Бо для Трампа це не два окремих, а одне спільне питання, де Близький Схід – у пріоритеті. Так, угода, яку він пропонує Путіну, виходить далеко за межі України.
Це було б смішно, якби не тиск на Україну заради цього. Адже сам Трамп за минулої каденції цю ж угоду з Іраном й розвалив. Так само зараз Трамп своїми сепаратними домовленостями з ХАМАС розвалив угоду про перемир’я у Газі. І тепер, щоб здобути хоч якусь “перемогу” та ще натиснути на Іран, Трамп завзято бомбить єменських хуситів. І це та сама людина, яка після обрання обіцяла “завершити всі війни”.
На цьому тлі можна згадати й мілітаризацію кордону з Мексикою, де Трамп вже стягує артилерійські радари.
Нібито для відслідковування дронів наркокартелів, але всі розуміють, що цивільні дрони так не відстежують. Це у прямому сенсі погрози мексиканцям військовою силою. З анексією Гренландії та Канади теж справи у Трампа йдуть не дуже. Як і з телятиною та яйцями на американсьому ринку (але ж це “Байден в усьому винний”).
Але є й здобутки. Які, втім, поки що теж йдуть по інерції ще з байденівських часів – у США досягли рекордного добового видобутку нафти у 13,2 мільйона барелів. Ще 2010 року, для порівняння, було 5,5 мільйона барелів.
Але головні події на тижні відбувалися у ЄС, а не у США. Як ми вже знаємо, Макрон, Стармер та Каллас з фон дер Ляєн цілеспрямовано ведуть “дзеркальну” до Трампа політику. Так, в нас якось тихо пройшла новина, що одночасно з перемовинами Трампа з Путіним та, згодом, з Зеленським Європа прийняла “Білу книгу з європейської оборони: Готовність 2030“.
Там розписана мілітаризація Європи, де Україна визнається частиною спільної європейської інфраструктури оборони. Ось це важливо. Хоча цифра у назві “2030” й натякає, що миттєвих “плодів” не буде. Але певний результат вже є – бо нам “накидали” вже стільки грошей, скільки ніхто й не очікував.
Як на це відреагували у Вашингтоні? Погано прихованими погрозами. Наприклад, американці погрожують вийти з SACEUR – спільного командування НАТО у Європі, де американці були головними з 1951 року. Тобто, погрожують залишити європейців сам-на-сам з російською загрозою, якщо ті будуть “погано поводитися”.
Згаданий вище Віткофф, який є для України та Європи “поганим поліцейським”, прямо заявив, що взагалі-то США підтримують покращення обороноздатності Європи, АЛЕ “переозброєння Європи веде до розпалювання війни”, й це “не дуже добре”. Як-то кажуть – ніколи не звертайте уваги на все, що сказано до слова “але”.
Проте європейці вже занадто далеко зайшли, щоб на це зважати.
Масивні бюрократичні апарати довго “запрягають”, але якщо система набере ходу, то зупинити її вже вкрай важко. А ЄС, який об’єднує 27 країн – це, безумовно, найбільша бюрократія світу. Яку “тягнуть” за собою два “локомотиви” – Франція та Німеччина, а ззаду, з-за меж ЄС, ще підштовхує Британія.
З французами все ясно – Макрон прямо кидає виклик Трампу, бажаючи зайняти всі американські ніші у Старому світі. І з тієї ж причини блокує закупівлі за межами ЄС – щоб не було конкурентів. А ось вічно пасивні за часів Шольца німці, навпаки, починають згадувати свої мілітаристські традиції й просувати об’єднання всіх довкола себе.
Підкріпили німці свої оборонні амбіції цього тижня, прийнявши виключення для видатків на ВПК з бюджетного правила. Тепер німецька оборонка отримає сотні мільярдів додаткових коштів, з яких до України цього року піде 7 мільярдів євро.
Показово, що перед голосуванням у Бундестагу майбутній канцлер Мерц загадав як загрозу не лише РФ, але й натякнув на США. Наступного тижня це рішення майже гарантовано підтримає Бундесрат і тоді вже можна буде впевнено заявляти, що німецька військова машина повертається у гру. Потужне дежавю з 1917 роком, коли УНР з Німеччиною теж були партнерами проти Росії.
Паралельно фінський лідер у інтерв’ю американським ЗМІ заявив, що мета Фінляндії та Північної Європи – “мілітаризація України до зубів”. Символічно, що заява вийшла у День здоров’я ротової порожнини.
Звісно, не всі країни ЄС підтримують мілітаризацію Європи – “фронтменом” цього руху є Італія, а також інші країни Південної Європи, що далеко від РФ.
Вони не хочуть збільшувати витрати на воєнну машину, забираючи гроші з соціалки. Але й без них “коаліція охочих” щотижня поповнюється новими учасниками. Лондон, до речі, вже офіційно видав директиву британському спецназу готувати зброю та особовий склад для “миротворчого” контингенту в Україні.
Україна теж не сидить без діла. Оскільки фронт опинився у ситуації позиційної війни, то сторони шукають варіанти для ударів у небі та на морі. На морі Україна вже декласувала ЧФ РФ й ще “потопталася” на руїнах російських амбіцій, застосовуючи морські “дрони-матки”, які відтепер несуть не лише вибухівку, кулемети та ППО, але й FPV-дрони для ударів з моря по Криму. ГУР саме цього тижня похизувалася такими ударами по російській ППО на півострові. Цікаво, для чого “розчищають” простір? Може для ударів по Керченському мосту “довгим Нептуном”?
До речі, сам “Довгий Нептун” – це ще одне відкриття останніх днів, яке було офіційно застосовано по російській нафтовій інфраструктурі. І не де-небудь, а саме на півдні – що РФ дуже відчує, адже саме південними морями йде левова частка російського морського експорту нафти. Плюс українці застосовують нові “довгі” дрони, які продемонстрували ударом по ключовій базі стратегічної авіації РФ у Енгельсі. Чи могли ми таке уявити у 2022 році? Прогрес, який не сховати.
Не менш, а може й більш важливим є те, що Україна активно розвиває напрям “FPV-ППО”. Це дрони, які збивають інші дрони. Як повідомили у Силах безпілотних систем, ППО-дрон коштує 5 тисяч доларів, а збиває він “Шахед” вартістю у 150 тисяч “зелених”. А головне – це не поодинокі випадки, а масштабоване виробництво. Лише приватні ініціативи “Дронопад” та “Небесний русоріз” вже заявляють, що лише з їх допомогою було знищено по тисячі – загалом дві тисячі – російських розвіддронів. А без розвідки російські КАБи, ракети та літаки втрачатимуть цілевказання.
Російська ж армія втрачає ефективність, що проявляється у нестачі бронетехніки на фронті. Те, що всі прогнозували, вже відбувається. Вся надія в них на перевагу у людях та у повітрі. У той час, коли в українців – на нові технології. Які нам профінансують зокрема й європейці.
І ось на цьому тлі перемовини між Трампом та Путіним виглядають у зовсім іншому світлі.
Ні, звісно, Україна поки що не перемагає. Але й не програє. У України та Європи є досить потужні “карти”, які Трампу “крити” немає чим. Ні до якої капітуляції він не здатен нас примусити. І сам це вже зрозумів. Тому він фактично призупинив ідею з дотисканням нас на “угоду про надра”. Натомість хоче “взяти під контроль” українські АЕС…
Навіть коментувати такі “ідеї-фікс” складно. Проте це наочно показує, що Трамп не знає, що робити. Його план “умаслити” Путіна та натиснути на Зеленського провалився. Саме тому Трамп фактично пристав на план Макрона-Стармера-Зеленського з поступовим перемир’ям – спочатку на небі та морі. А вже потім повне перемир’я. Бо, власне, все чого досяг на перемовинах особисто Трамп – це угода… про матч між збірними НХЛ та КХЛ. Але у НХЛ, де домінують канадці (які однаково “люблять” і Путіна, і Трампа), вже заявили, що вперше про таку гру чують і ніякої підготовки не ведеться.
Трамп також намагався вибити з нас поступки, охоче прийнявши тезу Путіна про “оточення 2,5 тисяч українців на Курщині”. Типу, “Путін випустив ваших вояків – що дасте у відповідь?”. Що, звісно, не відповідає дійсності. Але Трамп робить так, як колись Наполеон – той втік з поразкою з Єгипту, втративши там все своє військо, але у Парижі заявив про перемогу, і всі йому повірили. Тепер, на жаль, багато хто повірив Трампу.
Потім Трамп підхопив новий наратив Кремля, що після телефонної розмови російського та американського президентів росіяни нібито самі збили сім своїх дронів, які вже летіли на українську інфраструктуру. Ну, може й збили сім – але ще більше сотні дронів все ж налетіли на Україну. Люди загинули. А потім МО РФ ще й звинуватило Україну у зриві перемир’я. Якого й не було. Бо поки що сторони лише готують групи для обговорювання умов цього перемир’я.
До речі, на зустріч з американцями наступного тижня Путін відправляє радника голови ФСБ Бєсєду та сенатора Карасіна.
Це такий низький рівень, що одразу видно – Путін просто тягне час, і ні у якому “мирі” він не зацікавлений. Він вважає, що встигне нас дотиснути живою силою раніше, ніж ми встигнемо переозброїтися. Ми ж не готові йти на відверту капітуляцію – саме тому, що ми шаленими темпами мілітаризуємося, знищуючи російський потенціал. Так, несемо втрати, бо, у моменті, поки не знайдемо протидії, армія РФ має перевагу у кількості. Але вже не має у якості.
Таким чином, завдяки Європі, Україна має доволі потужні “карти”. А які досі невикористані козирі має Трамп? Те, що він фактично відмовився від свого першого “плану” та пристав на альтернативні європейські пропозиції є вкрай показовим.
І навіть в хокей він, схоже, програв ще до початку матчу. Слідкуємо за мілітаризацією Європи далі, не забуваючи не лише про власні слабкості, але й про наші “козирі”.
за посиланням
