У мирний час повітряний простір регулюється жорсткими авіаційними правилами та стандартами безпеки, які наразі в умовах воєнного стану частково не діють. Але щойно війна звершиться, ці правила повернуться, і це створить значні труднощі для державної авіації та всього авіаційного сектору.
Головна проблема: негайна перевірка всієї державної авіації
Зараз бойові літаки, гелікоптери та інші повітряні судна продовжують виконувати завдання, навіть якщо вони отримали пошкодження чи не проходили планове технічне обслуговування. Це допустимо у військовий час, але після завершення війни усі вони мають бути визнані непридатними для польотів до проходження відповідних процедур перевірки.
Що це означає?
1. Масштабне технічне обслуговування — кожен літак і гелікоптер має пройти діагностику, заміну витратних матеріалів (як мінімум — масла, фільтрів тощо), перевірку ресурсів агрегатів.
2. Сертифікація персоналу — сьогодні авіаційні інженери в армії працюють за спрощеними схемами. Після війни їм потрібно буде підтвердити свої кваліфікації відповідно до міжнародних стандартів.
3. Відновлення аеропортів та логістики — цивільна авіація зможе повернутися в небо лише після комплексного аналізу стану злітних смуг, навігаційних систем і безпеки повітряного простору.
Як це працює у світі?
Відновлення авіації після криз або тривалих перерв — складний процес, який у різних країнах мав свої особливості, але загальні принципи завжди залишалися незмінними.
Європа та США. У мирний час діють суворі вимоги регуляторів EASA (Європейське агентство з безпеки авіації) та FAA (Федеральне управління авіації США). Якщо літак не експлуатувався певний час або використовувався без належного обслуговування, він не може повернутися в небо без ретельної перевірки, а іноді навіть переоформлення сертифікатів льотної придатності.
Афганістан та Ірак після військових конфліктів. Державна авіація цих країн відновлювалася з нуля, але відсутність контролю за технічним станом літаків та нестача сертифікованих спеціалістів призвели до хаосу. Через це вони змушені були звертатися до іноземних підрядників, що зробило процес дорогим і тривалим.
Світова авіація після COVID-19. Пандемія змусила авіакомпанії на місяці законсервувати свої флотилії. Коли польоти відновилися, сотні літаків чекали на повторну сертифікацію, а авіакомпанії втрачали гроші через простої. Це стало серйозним уроком: без цифрового контролю за технічним станом літаків і сертифікацією персоналу повернення до повноцінної роботи може зайняти роки.
Світовий досвід показує: якщо країна хоче швидко повернути авіацію в небо після кризи, без системного підходу не обійтися.
Як вийти з цієї ситуації?
Один із найефективніших інструментів, який сьогодні використовують у світі, — це системи моніторингу технічного стану авіації. Вони дають змогу автоматизувати контроль за всіма параметрами: від сертифікації персоналу до запасів деталей, термінів обслуговування та обліку льотних годин.
Така система вже є і в Україні – розроблена спеціально для потреб державної авіації. Вона дозволяє:
- Автоматизувати планування технічного обслуговування — система відстежує всі критичні параметри і формує розклад ТО для кожного повітряного судна.
- Контролювати сертифікацію персоналу — перевіряє актуальність дозволів авіаційних інженерів і допомагає уникнути ситуацій, коли літак не може піднятися в повітря через брак сертифікованих спеціалістів.
- Проводити аудит безпеки — цифровий облік дефектів, планових і незапланованих ремонтів, прогнозування потенційних відмов обладнання.
- Створити єдину базу для всієї державної авіації – усі дані про літаки, вертольоти, їхнє технічне обслуговування та запаси запчастин знаходяться в єдиній системі.
Хто має ухвалити рішення?
Питання післявоєнної сертифікації та повернення авіації до роботи стосується:
- Міністерства інфраструктури, яке відповідає за відновлення аеропортів і повернення цивільної авіації.
- МВС (Нацгвардія, Нацполіція, ДСНС), яке має власний авіапарк і після війни муситиме привести його у відповідність до міжнародних стандартів.
- Повітряних Сил ЗСУ, які мають повернутися до жорстких регламентів експлуатації техніки.
Висновок
Повернення України до повноцінної авіації після війни — це не питання «чи станеться це?», а питання «як швидко ми це зробимо?». Усі світові приклади показують: країни, які не контролюють стан своїх повітряних суден та не мають чіткої системи моніторингу, стикаються з роками затримок і колосальними фінансовими втратами.
В Україні вже є рішення, яке дозволяє уникнути хаосу та забезпечити швидке відновлення державної авіації. Головне — почати діяти вже зараз, поки відкрите небо залишається питанням майбутнього, а не проблемою, яку доведеться вирішувати в авральному режимі.
