Сьогодні в Україні значна частина суспільства негативно ставиться до можливості декриміналізації порнографії в частині зняття та розповсюдження інтимного контенту. Парадоксально: ці люди активно виступають за збереження кримінальної відповідальності за «хтивки» на OnlyFans, проте вони не закликають запровадити кримінальну відповідальність за заняття проституцією. Хто не в курсі, сексуальні послуги в Україні караються невеликим адміністративним штрафом до 255 грн. Водночас за викладання чи пересилання нюдсів можна загриміти за ґрати. З точки зору турботи держави про громадське здоровʼя та з огляду на здоровий глузд мало би бути дещо інакше.
Невигадані історії
Три роки позбавлення волі ледь не отримала львівʼянка, яка публікувала свої фото на сервісі OnlyFans. За те, що вона «визнала вину» суд призначив їй іспитовий термін на 1 рік та конфіскував на користь держави смартфон.
Волинянин ледь не опинився за ґратами за те, що в особистому листуванні скидав друзям фото інтимного характеру. Він також «визнав вину» та пояснив, що розповсюджував зображення порнографічного характеру серед своїх друзів заради розваги. Разом з тим, чоловік не усвідомлював, що за це передбачена кримінальна відповідальність. Спочатку суд призначив йому 4 роки позбавлення волі, але все ж таки змінив вирок роком іспитового строку. Його телефон також вилучили на користь держави.
З таким підходом, можна було б вилучати телефони чи не у кожного другого громадянина, який у приватному листуванні з друзями чи рідними ділиться контентом, що не відповідає нормам суспільної моралі.
Жителька Київщини отримала випробувальний термін та позбавлення права займатися діяльністю у сфері фото- та відеозйомки за продаж самостійно відзнятих відео в месенджері Telegram.
Таких історій — сотні. При цьому, статистика кримінальних переслідувань в Україні за розваги друзів чи усвідомлене бажання особи знімати власні нюдси, лише зростає. За даними експертно-аналітичного центру BRDO, за три квартали 2024 року до українських судів надійшло 1104 обвинувальних акти (щодо створення та розповсюдження порнографічного контенту), що на 75% більше за аналогічний період 2023 року. Наскільки наразі під час широкомасштабної війни актуальне завдання для наших правоохоронців відшукувати на умовному OnlyFans «злісних порушниць суспільної моралі», нехай залишається риторичним питанням.
Я пропоную розібратися суто в юридичній доцільності декриміналізації певних видів порнографії, у т.ч. з огляду на вплив цього кроку на стан громадського здоровʼя (спойлер: нюдси не несуть загрози життю та здоровʼю громадян, звісно, якщо вони зроблені не примусово).
Філософія покарання «кримінал vs адмінка», «порно vs проституція»
Адміністративне правопорушення
Адміністративне покарання, як правило, встановлюється за дії, які не несуть значної шкоди, але при цьому не схвалюються суспільством. Наприклад, нецензурна лайка в громадських місцях чи порушення правил дорожнього руху без серйозних наслідків. Зазвичай відповідальність за подібного роду правопорушення — це штраф. І, відверто кажучи, для значної кількості громадян така відповідальність не є запобіжником, аби, наприклад, стримувати себе від нецензурних висловлювань або ж висадити пасажира там, де зупинка заборонена.
Приблизно на одному рівні відповідальності з дрібним хуліганством (тобто діями, що порушують громадський порядок та спокій громадян) наше законодавство, зокрема Кодекс адміністративних правопорушень, ставить заняття проституцією (ст. 181−1). За це діяння передбачено максимальне покарання — штраф розміром 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 170 грн. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, — караються максимальним штрафом до 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Це 255 грн!
Отже, якщо коротко підбити підсумки, то обʼєктом адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері громадської моралі: певні погляди та уявлення, певна суспільна свідомість. Виходячи з існуючого законодавства, заняття проституцією — це несерйозне правопорушення, розв’язання якого коштує не більше ніж 255 грн штрафу.
Разом з тим, якщо подивитись на цю діяльність з точки зору громадського здоровʼя, то тут є певні питання до позиції нашої держави. Зокрема, що держава робить, аби запобігати хворобам, покращувати якість і збільшувати тривалість життя, у т.ч. і секс-працівників.
Не відкрию якоїсь нової істини, якщо зазначу, що в українському суспільстві дійсно існує соціальна стигматизація працівників комерційного сексу. Більшість осіб, які залучені до надання таких послуг, мають вищий ризик заразитись певними захворюваннями, що передаються статевим шляхом; піддатися фізичному насильству або зґвалтуванню тощо. При цьому, клієнти, які користуються секс-послугами, також можуть отримувати подібні захворювання, а також можуть піддаватись пограбуванню, побиттю, шантажу.
І тут слід повторити, що таку очевидно досить небезпечну для здоровʼя поведінку ми караємо штрафом розміром максимум 255 грн.
До речі, в підручнику для правоохоронців «Оформлення адміністративних матеріалів працівниками відділу по боротьбі зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми» 2019 року, що має рекомендацію вченої ради, формами проституції вважаються, наприклад, інтимні послуги, еротичний, порнографічний показ, демонстрація однією особою тіла іншій особі на платній основі, секс по телефону, інтернет- проституція. Отже, не все так однозначно з кваліфікацією інтимного кіна в інтернеті.
Кримінальний злочин
Своєю чергою, Кримінальний кодекс зазвичай захищає питання, які мають бути набагато більш важливими для держави.
І тут здавалося б, які цінності відповідно до Конституції України можуть бути важливіші за здоров’я та життя громадян? Та ось, наприклад, стаття 301 Кримінального кодексу вказує на те, що розповсюдження, виготовлення, зберігання творів (слід підкреслити, що під твором можна трактувати все, що завгодно, у т.ч. скульптуру чи книгу) порнографічного характеру є більш небезпечним видом діяльності, аніж проституція з її численними ризиками для здоровʼя та навіть життя. Так, Кримінальний кодекс карає за «хтивки» штрафом до 68 тис грн, або пробаційним наглядом до 3 років, або обмеженням волі до 3 років.
Ті самі дії, вчинені щодо кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм порнографічного характеру, караються штрафом до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 тис грн) або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк. Цікаво, до речі, що відповідно до тлумачення вищезазначеного підручника для працівників правоохоронних органів, інтимний відеоконтент в інтернеті трактується як інтернет-проституція та карається штрафом до 255 грн. І така можливість різного тлумачення несе корупційні ризики.
За всі вищезазначені дії, вчинені повторно, або за змовою групою осіб, або з отриманням доходу у великому розмірі можна отримати позбавлення волі до 7 років.
А тепер питання: яку загрозу здоровʼю та життю громадян несе переслана картинка еротичного змісту чи чиєсь фото на OnlyFans? Вважаю, що держава має бути послідовною. Не повинно бути покарання за правопорушення, яке не представляє реальної загрози ані здоровʼю, ані тим більш життю, більшим за те, що несе в собі великі ризики для наших найвищих цінностей.
Законопроєкт 12191, який має бути найближчим часом проголосований в парламенті, нарешті може виправити ситуацію.
Для «моралістів», які активно критикують законодавчу ініціативу слід розуміти, що, по-перше, декриміналізація не дорівнює легалізації. По-друге, мова йде виключно про те, аби людей за виготовлення та розповсюдження інтимного контенту не кидали за ґрати на 3−5−7 років відповідно до ст. 301 Кримінального кодексу та не ламали їм життя судимостями. Частина ж примушування когось до створення контенту порнографічного характеру залишається незмінною. А за розповсюдження та збут серед неповнолітніх — відповідальність ще й посилюється.
Разом з тим, на моє переконання, та дискусія, яка наразі точиться в суспільстві навколо законопроєкту, мала б бути направлена в інше річище та стосуватись статті 181 Кодексу про адміністративні правопорушення, принципи якої не змінювалися з 1984 року (коли, власне, був ухвалений цей кодекс). Питання заняття проституцією напряму стосується здоровʼя нації й потребує більш ретельного регулювання, аніж сьогодні. Ось де має йти активне обговорення: відкрито, ґрунтовно, широко, з огляду і на релігійні переконання українців, і на більш ліберальні європейські традиції регулювання цієї сфери.
