Недавно взяв участь у церемонії нагородження переможців конкурсу бізнес-ідей «Агрокебети. Рости своє». Учасники — ветерани, переселенці та цивільні, які або наважилися зараз на власну справу, або зрозуміли, що хочуть її масштабувати. Попередньо всі вони пройшли піврічне навчання. На зустрічі хотілося додати й розповісти те, на що не вистачило часу під час лекцій. Тож ось мої п’ять порад аграрним і не тільки підприємцям — на що орієнтуватися, куди рухатися та як трансформувати бізнес, щоб він був успішним зараз та особливо після нашої спільної перемоги.
№ 1. Фокусуватися на головному
Колись ще під час навчання в університеті я зрозумів, що для подальшої кар’єри необхідне гарне знання іноземної мови. Англійською на той момент, як і зараз, нікого не здивуєш. Тому я вирішив вивчати німецьку. Я настільки всі сили приділив цьому, що за 2 роки зумів виграти студентську олімпіаду. Потім поїхав на навчання в Німеччину, де закінчив спеціальну програму (схожу на магістерську) в Берлінському університеті імені Гумбольдта. Там же вступив на аспірантуру й продовжив наукову діяльність. Це все до того, що правильне розставляння цілей, а після цього — фокусування на головному, дійсно дають значно кращі результати, ніж намагання покращувати всі процеси одночасно, але при цьому випускати головне з поля зору.
Зараз цю навичку особливо важливо освоїти й нашим підприємцям, бо для них це ще й про відповідальність: перед собою, працівниками, родиною. Сьогодні фокусування — це правильний розподіл обмежених ресурсів (як емоційних, так і сировинних, виробничих, фінансових).
№ 2. ESG-стандарти
ESG-стандарти розшифровуються як Environmental (навколишнє середовище), Social (соціальний аспект) та Governance (управління). Вони означають, що будь-який бізнес незалежно від розміру від самого початку своєї роботи в основу має покласти не тільки заробіток та прибутки, але також мінімізацію впливу на довкілля від своєї діяльності, участь у житті громади та соціальний аспект. При чому ці речі не мають бути зроблені, бо так потрібно заради якихось стандартів/вимог. Це має бути парадигма мислення. Як сьогодні ми не ставимо питань, чому продукти потрібно мити перед приготуванням чи мити руки перед доїнням корів, так ми маємо своєю роботою давати додану вартість тій громаді, де працює бізнес, працівникам, довкіллю.
Ці речі стають усе більше актуальними й у майбутньому безпосередньо впливатимуть на успішність бізнесу. По-перше, вже зараз банки при кредитуванні враховують цей аспект. За кілька років фінансові установи просто не зможуть видати кредит, лізинг чи надати будь-які інші фінансові інструменти, якщо бізнес не матиме ESG-складової. І не лише фінансові установи, але й донори чи організації, які надають грантову чи консультаційну допомогу.
По-друге, для довгої й стратегічної роботи цей підхід також необхідний. Якщо ви збираєтеся масштабувати бізнес, експортувати продукцію, купувати сировину за кордоном, мати рахунки в іноземних юрисдикціях — усе потребує впровадження ESG-стандартів. Тож варто заглибитися й почати вивчати цю тему вже сьогодні.
№ 3. Амбітні цілі
Захистивши магістерську в Німеччині, я поставив собі ціль — отримати Нобелівську премію з економіки. А чому б ні? І почав рухатися в цьому напрямі: вивчати роботи сучасних науковців, відвідувати конференції, проводити власні дослідження. Це — дуже велика й ґрунтовна робота. Завдяки їй я почав писати дисертацію та поїхав до Австралії продовжувати дослідження там. Ця ціль дала мені колосальні знання, знайомства, розширення горизонтів. Нобелівська премія ще чекає на українські розробки, але цей рух у намаганні її отримати довів: обмеження в нашій голові, без амбіцій та впевненості у своїх діях мало чого можна досягти.
Цей підхід допоміг мені пізніше, коли я повернувся в Україну. Тоді, на початку 2000-х, в агросекторі не було ніяких екосистем, чітких правил, кожен гравець був одночасно за себе й проти всіх. Маючи знання та розуміючи, як треба, я взявся за створення новаторського на той час об’єднання — УКАБу. Ми створювали щось зовсім нове з нуля. Починали з 12 бізнесів у перший рік заснування і зараз маємо асоціацію, яка об’єднує 230+ агропідприємств. Ми впливаємо на ринок, формуємо його, визначаємо нові правила гри — цього всього б не було без амбітних цілей.
№ 4. Вміння брати паузи
Часто бізнеси руйнуються через поспішні рішення. Час та вміння дистанціюватися, провести helicopter view дають розуміння, що якась проблема не така вже критична, а рішення може бути простим, хоча від початку не таким очевидним.
Вчасно брати паузи я навчився якраз на етапі роздумів про повернення до Німеччини чи «осідання» в Україні. У той період я пішов у пішу подорож паломницькою дорогою до іспанського міста Сантьяго-де-Компостела. 780 км пройшов за 27 днів, збивши ноги, руки й плечі. За цей час навчився виживати в непридатних умовах іспанського літа. Зізнаюся, на певному етапі усе так боліло, що не хотілося жити. Зате тоді прийшло усвідомлення: коли немає сил, то варто взяти паузу, але продовжити йти. Повернувшись назад, я відчув себе настільки сильним, що захотів змінити цілу аграрну екосистему. Так з’явився УКАБ. На початку мені казали, що нічого не вдасться, мовляв, ця сфера надто консервативна, неповоротка, нецікава. Але я знайшов перші 12 однодумців, тоді робота стартувала.
№ 5. Чесність та довіра
Коли є довіра й чесний підхід, то формується новий оазис роботи. Підтвердження цієї тези мені дав досвід роботи в ІМК. Коли я очолив компанію, вона була в боргах. Я зібрав усі документи, цифри й пішов по кількох банках з таким меседжем «Є ось така ситуація, в мене немає операційного досвіду, компанія має такі-то борги, але я впевнений, що треба зробити ось це» — і банки повірили.
Узагалі співпраця з банками — окремий виклик і нова вершина, яку я хочу підкорити та змінити для українського бізнесу. Річ у тім, що нині рівень банківського фінансування для МСБ дуже мізерний. Причина в тому, що мало хто хоче показати свою звітність, цифри, актуальну статистику та стан справ. Тож банки називають таких позичальників nonbankabel.
Змінити це можна. І конче необхідно змінювати вже. Іноді чомусь чую тези від бізнесу, що якщо завтра закінчиться війна, то на Україну посиплються мільярди, точніше прямо на бізнес. Насправді ні. Кошти будуть заходити через банківські установи, донорів, партнерів. Саме тому варто вже зараз робити свій бізнес bankabel.
Для цього ми з партнерами, освітнім проєктом «Агрокебети», асоціацією «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ), Благодійним фондом «МХП-Громаді» та компанією МХП, зробили перший крок — реалізували спільний проєкт «Агрокебети. Рости своє». 393 людини пройшли навчання, десятки написали грантові заявки, 10 переможців отримали фінансування.
Звітність, прозорість, сталість — це дасть можливість вижити в нових умовах. Будуть виклики з кадровим запитом, буде хвиля міграції – до цього треба готуватися і як мінімум, вчити англійську мову. Постійно дивитися на інновації, впроваджувати їх у себе — і тоді агросектор стане ще потужніший ніж зараз.