Глобальний конфлікт стає майже неминучим, коли агресори перестають вірити у союзницькі гарантії, надані їхнім потенційним жертвам.
Світ входить у період зростання міжнародної нестабільності, коли війни, військові провокації та суперництво великих держав дедалі сильніше впливають на глобальну безпеку. Усе це створює цілком реальні, а не ілюзорні ризики скочування світу у глобальний збройний конфлікт. Про це у статті для Financial Times пише міжнародний оглядач Гідеон Рахман.
Автор нагадує, що повномасштабне вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року стало переломним моментом у сприйнятті безпеки в Європі. На Мюнхенській конференції з безпеки західні розвідки вже попереджали про підготовку наступу на Київ, однак частина європейських політиків відмовлялася вірити, що масштабна війна можлива в сучасній Європі.
За даними Міжнародної кризової групи, нині у світі тривають 65 збройних конфліктів – найбільше з часів завершення Другої світової війни. Окрім війни Росії проти України, значні людські втрати спричиняють бойові дії в Газі та Судані. Водночас конфлікти на Близькому Сході поставили під загрозу безпеку держав Перської затоки, які раніше вважалися відносно стабільними.
Рахман зазначає, що війни дедалі частіше перетинаються: Північна Корея відправила військових для підтримки Росії, а Україна запропонувала країнам Перської затоки досвід боротьби з безпілотниками. Москва, Пекін, Тегеран і Пхеньян також розвивають співпрацю, що посилює занепокоєння західних служб безпеки.
Однією з причин нестабільності автор називає зміну глобального балансу сил. Якщо 1989 року країни “Великої сімки” забезпечували близько двох третин світового економічного виробництва, то до 2022-го їхня частка скоротилася приблизно до 43%. Це створило більше можливостей для держав, які прагнуть змінити наявний міжнародний порядок.
Додатковим чинником стала політика лідерів, які віддають перевагу силі перед міжнародними правилами. Росія, Китай та Іран посилюють військовий тиск на сусідів, тоді як заяви Дональда Трампа щодо Гренландії та Канади поставили під сумнів традиційні уявлення про територіальну недоторканність навіть серед союзників США.
Особливо небезпечними Рахман вважає сумніви у готовності Вашингтона виконувати безпекові зобов’язання перед союзниками. На думку автора, стримування потенційних агресорів після Другої світової війни значною мірою спиралося на впевненість противників у колективній відповіді союзників. Тепер незрозуміло, чи готові Сполучені Штати захищати країни Балтії, Польщу, Японію або Велику Британію в разі нападу.
Історичний досвід показує, що недовіра до союзницьких гарантій може призводити до фатальних прорахунків. Перед Першою та Другою світовими війнами агресори недооцінювали готовність інших держав вступити у війну.
“Ми не перебуваємо у стані війни, але ми вже й не перебуваємо в стані миру”, – цитує автор канцлера Німеччини Фрідріха Мерца.
Рахман вважає, що поділ світу на сфери впливу, за якого великі держави отримують право диктувати умови сусідам, не гарантує миру. Такий підхід ігнорує суверенітет менших країн і неминуче провокує опір.
Натомість ключовим механізмом стримування залишається переконлива готовність союзників спільно протистояти військовій агресії. Саме тому, підсумовує оглядач, майбутнє глобальної безпеки залежатиме від того, чи залишатимуться міжнародні гарантії надійними, а зобов’язання великих держав – переконливими.
Міжнародні новини
Як писав УНІАН, Київ і Брюссель готують плани на випадок перемоги Марін Ле Пен на виборах президента у Франції, адже вона може заблокувати санкції проти Росії та виступає проти вступу України до ЄС. Європейські чиновники вважають, що лютий стане останнім шансом ухвалити новий пакет санкцій перед піком французької кампанії. Україна прагне максимально просунутися на шляху до членства в ЄС до можливих змін у Парижі, наголошуючи, що підтримка Києва є інвестицією у безпеку самого Союзу.
Також ми розповідали, що угода між Дональдом Трампом і Володимиром Путіним щодо російського дизелю дає Москві обмежені фінансові вигоди, але значні політичні дивіденди. Експерти зазначають, що додаткові доходи від експорту не здатні суттєво вплинути на бюджет РФ чи фінансування війни, проте послаблення санкцій без поступок Кремля підриває єдність Заходу. Це може заохотити Росію вимагати нових поступок і активізувати удари по українській інфраструктурі.
