Під гаслами євроінтеграції та “детінізації” Україна та МВФ скорочують “вольності” малого бізнесу. Особливо радикальні зміни готуються по завершенні війни. Але підприємці б’ють на сполох – анонсовані новації фактично знищують спрощену систему оподаткування.
З року в рік українські чиновники заявляють про наміри посилити тиск на фізичних осіб-підприємців (так званих ФОПів). Особливо активізувалися розмови про реформу спрощеної системи в останні роки, коли уряд гарячково шукає нові джерела наповнення бюджету.
На роль “цапів-відбувайлів” були обрані саме малі підприємці. Адже набагато зручніше змусити платити більше тих, хто не зможе відповісти, ніж ліквідувати “годівниці” шанованих, щедрих на відкати панів.
Дійсно, ФОПи в Україні, як форма зайнятості, нерідко використовуються великим бізнесом для оптимізації податків. Однак підходи до вирішення цієї проблеми, які презентують наші урядовці та депутати, фактично являють собою спроби чи не повної ліквідації спрощеної системи оподаткування під благою вивіскою боротьби з тіньовою економікою.
Із новим завзяттям розмови про “реформу ФОП” ведуться під час кожного перегляду програми фінансування МВФ. Однак, посадовці замовчують, що не лише кредитор є головним ініціатором більшості податкових змін.
Меморандум з “дияволом”
Днями було опубліковано оновлений меморандум між Україною та МВФ, який зокрема підтвердив курс нашої держави на реформу ФОПів.
Даний документ формує так звані маяки, або іншими словами – домашнє завдання для українського уряду, яке необхідно виконати для отримання наступних траншів фінансування.
Одним з таких “маяків” є реформа спрощеної системи оподаткування – зокрема запровадження обов’язкового ПДВ для ФОП, річний дохід яких перевищує 4 мільйони гривень – із дедлайном наприкінці квітня 2027 року. Набути чинності ці зміни мають з 1 січня 2028 року (на рік пізніше, ніж передбачалося раніше).
Спілка українських підприємців (СУП) зазначає у коментарі УНІАН, що новий меморандум з МВФ, насправді, був не найгіршим.
“Спрощена система оподаткування для мільйонів українців є способом виживання, самозайнятості та створення робочих місць у надзвичайно складних умовах. Тому будь-яке посилення фіскального навантаження під час війни є неприпустимим. Водночас у меморандумі є й позитивні заходи, які не варто ігнорувати”, – зазначають підприємці.
У СУП зазначають, що поруч із суперечливими ініціативами щодо запровадження нових та підвищення існуючих податків уряд взяв на себе зобов’язання зменшити витрати бізнесу на податкове адміністрування, знизити кількість блокувань податкових накладних, запровадити показники ефективності роботи податкової служби (маяк – грудень 2026 року) та щоквартально звітувати про їх виконання. Також зазначена необхідність зменшення кількості судових спорів і підвищення довіри бізнесу до дій податкової служби.
“Якщо ці положення будуть реалізовані не формально, а якісно, бізнес може отримати передбачувані умови для зростання. Але спочатку держава має довести, що здатна ефективно адмініструвати податки, боротися з тіньовими схемами та не створювати зайвих перешкод для тих, хто працює легально”, – наполягають у СУП.
Координатор експертних груп Економічної експертної платформи, асоційований експерт CASE Україна Олег Гетман зазначає, що більшість вимог МВФ у меморандумі “корисні й позитивні” – окрім згаданого вище ПДВ для ФОП.
“Єдина не надто корисна річ – це ПДВ для ФОПів з 2028 року. Але податковий комітет ВРУ зазначає, що поріг буде від 85 тисяч євро – максимально дозволений у ЄС. Це набагато краще, ніж від 1 млн грн [як пропонувалося раніше]”, – каже економічний експерт у розмові з УНІАН.
Олег Гетман сподівається, що “2028 рік зможемо відкласти на 2029-й чи 2030-й”, або через кілька років по закінченні воєнного стану “просто перепишемо” це у законодавстві.
Однак запровадження ПДВ – не єдина новація, що чекає на українських підприємців.
Бій з тінню
Чиновники стверджують, що це МВФ “викручує руки” Кабміну щодо тиску на спрощенців. Але низка експертів наполягають: саме український уряд зробив “уособленням тіні” саме ФОПи, з якими й “бореться” вже не перший рік. Принаймні такої думки опитані УНІАН експерти.
“З 2023 року урядова політика мобілізації доходів незмінна. Єдиний податок оголошено майже головним джерелом тінізації економіки. Відбулось ототожнення понять ФОП та “зловживання спрощеною системою”. Якщо малий бізнес не буде почутий, економічне охолодження стане невідворотнім”, – робить невтішний висновок експерт з оподаткування В’ячеслав Черкашин.
Він наполягає, що уряду варто змінити підходи.
“У боротьбі з тінню [раджу] зробити акцент не на ФОПах, а на замовниках схем дроблення [великого бізнесу]. Міжнародний досвід має чудові приклади. Правило дефрагментації у ЄС, критерії найманої праці у понад 10 країнах світу, механізм антиGAAR [загальні правила протидії ухиленню від оподаткування] від ОЕСР”, – радить новому Кабміну пан Черкашин, як саме покращити ситуацію й не спровокувати соціальний вибух.
Схожої думки і президент Асоціації приватних роботодавців Олександр Чумак. Він вимагає від уряду боротися не з ФОПами, а зі схемниками.
“Сьогодні під одним словом “ФОП” ховаються дві абсолютно різні реальності. Перша – це мільйони людей, для яких спрощена система є можливістю легально працювати, створювати собі робоче місце, наймати інших, сплачувати податки й не витрачати половину життя на бухгалтерію. Друга – це штучне дроблення великого бізнесу, маскування фактичних трудових відносин та інші схеми оптимізації. Лікувати другу проблему знищенням першої – це приблизно як боротися з контрабандою шляхом заборони торгівлі”, – обурюється експерт.
Парадоксально, але ФОПи свого часу створювались саме як інструмент “детінізації” економіки, а зараз спрощенці виявилися крайніми. Про це каже президент Асоціації приватних роботодавців Олександр Чумак.
“Новий Кабінет Міністрів України отримав у спадок не лише складні виклики війни, а й хронічне “нерозуміння” між владою і мікро- та малим бізнесом. Перш ніж щось реформувати, урядовці мають розуміти генезис і призначення спрощеної системи оподаткування. Вона була запроваджена в Україні ще у 1999 році, – нагадує експерт. – Її поява стала відповіддю на надмірну складність загальної системи, високі витрати на бухгалтерію та необхідність вивести самозайнятість і малий бізнес із тіні. Її головна історична заслуга – масова формалізація підприємництва”.
Ця система дала людям можливість працювати самостійно і легально. Спрощенка стала інфраструктурою для торгівлі, послуг, ІТ, креативних індустрій, ремесел, малого виробництва та самозайнятості.
Офіційних даних в Україні щодо частки ФОПів у ВВП немає, додає представник підприємців. Але вона вагома.
“Історично внесок ФОП у створення доданої вартості коливався від 6% до понад 8% (за даними Держстату перед повномасштабним вторгненням). Проте, якщо говорити про малий та середній бізнес загалом, він створює понад 55% ВВП України. Станом на липень 2026 року в Україні працювали понад 2,1 млн підприємців, – пояснює фахівець. – Для розуміння масштабу можна користуватися ширшими показниками: за даними ОЕСР, малі та середні підприємства становили 99,9% суб’єктів бізнес-сектору України, забезпечували 81,6% зайнятості та створювали 70,2% доданої вартості за витратами виробництва. Але це дані не лише щодо ФОПів, і це не тотожне частці у ВВП”.
І найголовніше тут, на його думку – зняття соціального навантаження з держави. Адже ФОП часто забезпечує роботою не лише себе, а “ще 2-3 людей у суміжних галузях”. А під час війни цей сектор став “головним безпековим буфером” для ВПО, ветеранів та жінок, які втратили роботу.
“У періоди економічних криз спрощена система виконує ще й функцію соціального амортизатора. Людина, яка втратила роботу, може не чекати державної допомоги, а почати заробляти самостійно. Особливо важливою ця функція стала під час криз і війни, коли саме малий бізнес часто швидше за великі структури відновлює роботу, адаптується, переміщується та утримує локальні громади”, – продовжує він.
Не ускладнюйте просте
В’ячеслав Черкашин звертає увагу на те, що уряд взявся реформувати ФОПів ще задовго до узгодження нової програми фінансування з МВФ. Ще три роки тому, у 2023-му, була прийнята “Національна стратегія доходів до 2030 року“, де одним з пріоритетів вказувалася детінізація та реформа ФОПів як єдиний процес. Стратегія досі є чинною, хоча з того часу багато що змінилось. А метою документу було заявлено як виживання країни під час війни, так і відновлення після скасування воєнного стану.
Зокрема, у стратегії були передбачені зміни в усіх групах ФОП – підприємцям на 3 групі пропонували поступово збільшувати ставку єдиного податку до розміру податку на прибуток у 18%, об’єднання 2 та 3 груп ФОП в одну з диференційованою ставкою від 3% до 17% в залежності від КВЕДу, розширення бази оподаткування для 4 групи “фермерських” ФОПів, реформу 1 групи тощо.
Але опитані нами експерти вважають ці ініціативи відверто шкідливими для бізнесу. Зокрема, очільник АПР Олександр Чумак виступає проти об’єднання другої та третьої груп, різкого підвищення ставок та фактично примусового витіснення підприємців на загальну систему.
“Спрощена система повинна залишатися справді простою. Інакше це вже буде не спрощена система, а загальна система для малих. При цьому “залишити все, як є” – також не відповідь. Зловживання існують, і чесний малий бізнес зацікавлений у тому, щоб їх прибирали. Тому що схеми створюють нерівну конкуренцію саме для добросовісних підприємців”, – “наводить різкість” у питанні пан Чумак.
У свою чергу, економічний експерт Олег Гетман пояснює, звідки ці зміни та ставки беруться. Згадана у “Національній стратегії” ставка від 3% до 17% під різні КВЕДи – це фактично “калька” з польської системи оподаткування.
“І голова податкового комітету Ради, і Мінфін зазначають, що після завершення воєнного стану будуть радикальні зміни по спрощенці. Розглядалася польська модель. Але бізнес-асоціації та аналітичні центри проти польської моделі. Скоріше за все, вона не пройде, але зміни певні будуть”, – каже експерт.
Головна відмінність польської моделі – диференційовані ставки податків для різних напрямів діяльності та вищі соціальні внески.
Але експерти називають копіювання чужого досвіду хибною практикою. Хоча й визнають, що деякі польські норми є прийнятними.
“Є згода аналітичних центрів, асоціацій, Мінфіну й профільного комітету, що низку КВЕДів потрібно прибрати зі спрощеної системи. Таких, наприклад, як виробництво складних технологічних виробів, хімічне виробництво, гуртова торгівля тощо. Обговорюється також підвищення ставки до 8% або 10% для послуг ФОП на 3 групі, щоб зменшити розрив між податками на зарплату і податками на ФОПі”, – пояснює пан Гетман.
З іншого боку, влада має застосовувати не лише “батіг”, але й “пряник”.
“Народними депутатами обіцяна після війни реформа оподаткування зарплат. Щоб загальне навантаження на зарплату було не 37% (як зараз), а десь 25%, що сприятиме зменшенню цих схем, задля яких вони переходять на ФОПи”, – додає експерт.
Якою має бути українська модель
Експерти наполягають, що попри наявність окремих позитивних новацій, Україні категорично не можна проводити болючі податкові зміни для підприємців під час війни.
“Будь-які зміни до спрощеної системи оподаткування мають обговорюватися лише після завершення активної фази війни, у відкритому діалозі з підприємцями, з перехідними періодами та зрозумілими правилами. Під час війни ускладнювати життя малому підприємництву – це стратегічна помилка”, – переконані у СУП.
Олександр Чумак наполягає, що уряд має “вигризати” перехідні періоди та особливі умови для України, апелюючи до аргументу, що “нікуди інтегруватися, якщо внутрішня економіка буде зруйнована війною”.
“Україна не може просто сказати партнерам: “Ми не хочемо змін”. Вона повинна запропонувати інший пакет із чіткими розрахунками, строками та відповідальними органами”, – зауважує експерт.
Одним із перших завдань нового уряду, на думку пана Чумака, має стати підготовка “чесної щорічної аналітики” по діяльності ФОПів, без чого будь-яка дискусія про реформування спрощенки перетворюється на “боротьбу політичних уявлень”.
Далі – визначити чіткі ознаки штучного дроблення бізнесу. Експерт пропонує наступну сукупність критеріїв: спільне управління, єдиний бренд, централізовані закупівлі, одна каса, спільні товарні залишки, спільний бенефіціар, відсутність самостійного підприємницького ризику.
“Рішення має ухвалюватися на підставі доказів, а не суб’єктивного враження податкового інспектора. І підприємець повинен мати швидкий та дієвий механізм оскарження”, – зауважує очільник АПР.
Наступне – треба чітко відмежувати самостійну підприємницьку діяльність від прихованих трудових відносин, для чого Олександр Чумак пропонує наступні критерії: хто визначає графік, хто контролює процес роботи, хто надає обладнання, чи має виконавець право працювати з іншими замовниками та чи несе власний комерційний ризик.
Крім цього, перевірки повинні бути ризик-орієнтованими.
“Держава вже має достатньо даних із РРО, банківської системи, податкової звітності та реєстрів, щоб бачити не всіх підряд, а найбільш ризикові моделі. Масові перевірки дрібного бізнесу – це не боротьба з тінню. Це стимулювання нової тіні”, – запевняє він.
Що ж до новації про плату ФОПами ПДВ – ці зміни можливі лише після створення спрощеного режиму його адміністрування.
Зі слів експерта, у матеріалах МВФ вказано, що середні щорічні витрати малих та середніх підприємств на виконання ПДВ-процедур, за результатами опитування 2024 року, перевищували 100 тисяч гривень. Для мікробізнесу це не технічна деталь, а питання існування. Особливо на прифронтових територіях.
На його думку, сумлінний малий бізнес, який відповідає прозорим критеріям, повинен мати своєрідну “безпечну гавань” з мінімумом перевірок, автоматичним підтвердженням доброчесності та прості цифрові сервіси.
І що найголовніше, детінізація має відбуватися, у першу чергу, через митницю та підакцизні товари, які є основою контрабанди, а не за рахунок ФОПів.
Замість підвищення ставок податків потрібно змінювати реформу їх адміністрування – через діджиталізацію процесів, спрощення звітності та ліквідацію людського фактора у взаємодії з ДПС. Крім того, уряду варто орієнтуватися на формулу “податки на споживання”. Те, що ФОП не віддав як податок, він витрачає на споживання всередині країни – тобто він ці гроші все одно сплачує як ПДВ та акцизи.
“Головний принцип: шукати кошти там, де є великі схеми та значні податкові розриви, а не там, де платника найпростіше адмініструвати. Правильна реформа має не створити новий клас підприємців, яким дешевше закритися або піти в тінь, ніж виконувати правила. І, звичайно, жодних рішень про малих – без малих”, – підсумовує пан Чумак.
Із цим згодні у Спілці українських підприємців.
“Український бізнес готовий працювати, інвестувати, створювати робочі місця і платити податки. Але у відповідь він очікує від влади не тиску, а партнерства, передбачуваності та поваги до тих, хто сьогодні веде діяльність легально, – кажуть у СУП. – Насамперед, починати потрібно з якості державного управління: реформи податкової служби, зменшення кількості необґрунтованих перевірок і блокувань податкових накладних, цифровізації процедур, персональної відповідальності посадовців та прозорих показників ефективності усіх державних органів (не лише податкової). Підприємець має витрачати час на розвиток власного бізнесу, а не на звітність, суди чи оскарження безпідставних рішень чиновників”.
У підсумку, під благими лозунгами уряд просуває ініціативи, які за необережної реалізації можуть призвести не до збільшення бюджетних надходжень, а до, фактично, масового згортання підприємницької діяльності та, навпаки, заростання обсягів тіньової економіки.
У реалізації складних та непопулярних рішень чиновникам варто не вихлюпнути з купелем дитину, адже ФОПів – “дітей” – в Україні мільйони. Так само не варто копіювати іноземні системи, адже вони формувалися в інших умовах і навряд чи будуть ефективними в нас. Як і не варто бездумно виконувати “забаганки” партнерів, в яких відсутній мотив підтримки українських підприємців.
Та втім поки що перспективи спрощеної системи в Україні залишаються туманними.
Андрій Попов
