Одна з найтривожніших для Путіна тенденцій – російські чиновники більше не вважають себе частиною його команди.
Російський диктатор Володимир Путін поступово втрачає контроль над створеною ним системою, а російські еліти дедалі частіше дистанціюються від війни проти України та рішень Кремля. Про це в авторській статті для The Economist на умовах анонімності пише колишній високопосадовець російського уряду, який, вочевидь, досі перебуває в Росії.
Автор стверджує, що в Росії з’явилося відчуття політичного глухого кута, а чиновники, губернатори та бізнесмени більше не сприймають дії влади як спільний проєкт. Якщо ще торік вони говорили про війну та політику Кремля як про спільну справу, то тепер усе частіше називають це справою самого Путіна.
“Ще минулої весни все було “ми” і “наше”. Війна Путіна проти України може бути безрозсудною та невдалою, але вона була спільною. “Ми” були всередині неї, і для всіх “нас” було б краще, якби вона закінчилася швидше. Тепер вони описують те, що відбувається, як “його” історію, а не “нашу”. Не наш проект, не наш порядок денний, не нашу війну”, – пише анонімний автор.
У публікації зазначається, що мова не йде про відкритий бунт еліт. Російська авторитарна система все ще тримається на страху та репресіях, однак вона уже втратила здатність формувати бачення майбутнього. За словами автора, Кремль більше не пропонує суспільству жодної зрозумілої мети чи ідеї.
У статті також наводяться чотири ключові причини, чому, на думку автора, Путін почав поступово втрачати контроль над системою:
- Невдала війна проти України. Вторгнення замислювалося як коротка військова операція, що не вплине на більшу частину суспільства. Однак тепер уся країна дорого розплачується за неї.
- Попит на правила з боку еліти. Російські олігархи були змушені повернути свої капітали до Росії. Якщо раніше їхні права захищала західна юридична система, то тепер це має робити російська держава, в якій таких правил немає. Свавільні випадки конфіскацій бізнесу і посадок навіть впливових фігур дуже не подобаються російським багатіям.
- Зміна геополітичного клімату і втрата ідентичності. Росія бачить себе в ролі перетворювача глобального порядку, але насправді, як зазначає автор, вона лише прискорила кризу західного світу і зруйнувала глобальну стабільність, яка давала олігархам заробляти на експорті російських ресурсів. Тепер найвигідніши ринки Заходу для них втрачено. Водночас, Росія вперше за кілька поколінь переживає кризу ідентичності. Історично вона визначала себе частиною Європи та Глобального Заходу, але тепер раптом опинилася ворогом західної цивілізації і “другом” диктаторів Глобального Півдня.
- Руйнація колишнього суспільного договору. Російський консенсус полягав в тому, що держава не втручається у приватне життя людей, а громадяни – у політику. Нафтогазові доходи гарантували стабільність цієї системи. Але тепер держава пропонує громадянам лише репресії, цензуру та втручання в їх життя, не пропонуючи доступу в політику натомість. Та ще й гроші почали закінчуватися.
Автор порівнює нинішнє становище Путіна із шаховою ситуацією “цугцванг”, коли будь-який хід лише погіршує позицію. На його думку, кожна спроба диктатора зберегти владу лише прискорює деградацію системи.
“Його інстинктивною реакцією може бути посилення репресій. Він може розпочати нову війну. Але ці дії лише погіршать ситуацію. Він не може відновити зв’язок між владою та майбутнім. Він може лише зробити розрив кривавішим та небезпечнішим”, – резюмує колишній топ-посадовець РФ, який побажав залишитися анонімним.
Ситуація в Росії: останні новини
Як писав УНІАН, війна проти України, яка вже триває довше за участь СРСР у Другій світовій війні, дедалі сильніше підриває створений Володимиром Путіним культ 9 травня та образ “сильного лідера”. На тлі великих втрат, економічних проблем і регулярних ударів українських дронів по території РФ у російському суспільстві та навіть серед прихильників війни зростає невдоволення, а в елітах ширяться чутки про можливий переворот.
Експерти та колишні соратники Кремля зазначають, що росіяни все частіше сприймають Путіна як відірваного від реальності старого керівника, тоді як настрої в країні починають нагадувати передреволюційні.
