Останні 50 років світ будував глобальну постіндустріальну економіку. Так, дешеві «робочі руки» та виробництво переїжджали в менш розвинені країни, а в багатих залишались сервіси та капітал. І це дійсно зіштовхнуло нижні 25% населення з великими проблемами — немає освіти, щоб робити висококваліфіковані роботи, а низькокваліфіковані переїхали в дешеві країни. Звідси й протестне голосування — добре присипане зверху іммігрантами та трансгендерами у жіночих видах спорту.
Білл Клінтон нещодавно добре пояснив чому це сталось. Він сказав, що коли він робив NAFTA, договір про вільну торгівлю з Мексикою та Канадою, там була друга частина — соціальна підтримка робітникам, які залишились без робіт та набагато краще медичне обслуговування. Але республіканці заблокували цю частину. Обамі вдалось протягнути тільки медичне страхування для всіх громадян. Весь свій перший термін Трамп намагався його знищити.
Саме тому маємо, що маємо. Намагання Трампа тарифами повернути виробництво в США приречені на провал. Не будуть робітники в Америці працювати так, як у Китаї чи Вʼєтнамі – по 12 годин на добу, з писанням у пластикові пляшки та п’ятихвилинними перервами кожні три години. Такі робочі місця вже є в Амазоні, і чомусь вони американцям не дуже подобаються.
Саме тому логічніше було б обкладати податками корпорації та заможних, та робити кращий соціальний пакет для тих, хто опинився за бортом прогресу. Хай мають універсальний дохід, стають інфлюенсерами в інтернеті та моделями OnlyFans.
Але тоді ці люди не будуть голосувати за республіканців. Тому краще звинувачувати в їх проблемах іммігрантів та інші країни, вводити тарифи, які бʼють по найбіднішім, і зменшувати податки для заможних. Те, що фондовий ринок загубив понад 5 трильйонів доларів з моменту інаугурації Трампа, найкраща демонстрація того, чому такий підхід — маячня. Навіть при податковій ставці 20% ці паперові прибутки могли б принести трильйон податків — які зараз просто зникли.
Аргумент про те, що в Америці зникли стратегічні індустрії є теж примарним. Можна було їх точково стимулювати, як це робив Байден з мікрочипами. Так, речі виробляються у союзників, а не в США і це ризик. Але для цього у вас і є найкраща армія у світі. Щоб захищати своїх союзників та ланцюги постачань.
Але замість цього, розмова зараз іде про те, щоб вийти з НАТО та кидати союзників сам на сам з потенційними загрозами. Південна Корея та Японія вже сказали, що будуть координувати з Китаєм відповідь на американські тарифи. Здобули.
В усьому цьому є і позитивні наслідки. Honeymoon, або медовий місяць кожного нового президента — коли йому можна робити все, для Трампа офіційно закінчився. І те, що він не включив росію у перелік тарифів, ускладнює йому подальші «подарунки» — знімати санкції, тиснути на Україну тощо. Не те, що він не буде намагатись цього робити, просто це стане важче.
А нам треба продовжувати триматись. Індекс Московської біржі падає два тижні поспіль — найдовше в історії. Навіть там розуміють, що їхні надії на те, що Дональд їх врятує, закінчуються. І це добре.
Буде трошки важче, але нам до цього не звикати. Прорвемось.
