23 жовтня нарешті закінчилися трампівські “2-3 тижні”, терпець “Короля” урвався і Вашингтон увів санкції проти РФ. Це були перші антиросійські санкції саме від Дональда Трампа за весь час другої каденції – і одразу по “найболючішому” для Кремля місцю (по нафтовому експорту). “Трамп наш”, – як-то кажуть. На деякий час…
Звісно, хоч санкції і були підписані американським президентом 23 числа, але буде ще перехідний період до 21 листопада, коли вони вже повноцінно набудуть чинності. Таким чином Путіну дають певний час на роздуми, щоб він пішов на умови американців.
Але той почав нервувати та звиватися як вуж на сковорідці, шукаючи способи одночасно залякати та спокусити Трампа, аби він відмовився від цих санкцій – так, як російський диктатор це робив і раніше, але на цей раз більш рішуче.
Тому ми побачили одночасно відчайдушні “підлизування” Дмитрієва з цукерками, загорнутими у фантики з цитатами Путіна (гарна ідея, адже показує, чого ці “фантики” реально варті), та погрози всім ядерним, що є у Кремля – “небесним тихоходом” “Буревесником” з ядерним двигуном, торпедою з ядерним двигуном “Посейдоном”, балістичним “Сарматом”, який так досі і не пройшов успішно випробування, хоча “завчасно” був поставлений на озброєння. Плюс до цього варто додати й новий етап пересування “Орешника” – у Кремлі обіцяють тепер вже точно відправити його до Білорусі.
Варто додати, що майже все це (крім “Сармата”) є розробками та ідеями ще часів Холодної війни, від яких свого часу відмовилися не лише американці, але й Радянський Союз, у якому тоді дійшли висновку, що повільні крилаті ракети та підводні торпеди з ядерним двигуном це не так “ядерна” зброя, як “брудна бомба” – яка, до того ж, несе радіоактивне зараження не лише для потенційного ворога, але й на своїй же власній території.
Більше того, через наявність радіоактивного “шлейфу” ракета на зразок “Буревесника” “фонить” як новорічна ялинка на усіх натівських супутниках, через що її ще легше перехопити, ніж звичайну крилату ракету.
“Сармат” теж має “походження” з радянських часів, але фактично є спробою “відокремитися” від українських підприємств ракетобудування – спробою невдалою, бо воно досі не літає. Під час останніх випробувань ракета просто вибухнула у пусковій шахті, через що Кремль тоді повідомив лише про “електронні пуски” (тобто тумблер увімкнули, а потім вимкнули – “стратегічні навчання пройшли успішно”).
Це все потрібно перелічувати, щоб зрозуміти рівень відчаю Путіна, який отримує санкції проти найбільших своїх експортерів нафти й нафтопродуктів на тлі дефіциту федерального бюджету у близько 6 трильйонів рублів (і це ще рахували до санкцій – тепер точно буде більше).
А це не просто гроші у бюджет – це “мзда” олігархам, на яких спирається режим Путіна. І чим менше буде грошей у Кремля на підкуп “еліт”, тим більше загроз буде безпосередньо для самої російської влади. Адже ці “еліти” почнуть ще завзятіше ділити залишки капіталів у державному “кориті”.
Отже, “виходити у вікно” та “самовбиватися” сокирами буде ще більше призначенців від різних кланів у владі. Так, коли ви бачите новини, що когось у РФ заарештували “за корупцію”, хтось покінчив з собою або втік за кордон (а потім все одно покінчив життя у вигнанні) – це завжди втрата доступу до грошей якогось клану. Щоб іншим кланам було більше, бо на всіх вже не вистачає у “годівниці”.
І це все на тлі прискорення інфляції та постійних криз на споживчому ринку у РФ. Там все більше проблем з пальним, зростання цін через нижчі врожаї гречки, яблук, картоплі, зернових – та навіть складно назвати щось, по чому в росіян зараз гарні новини на споживчому ринку. Хіба по рибі, яку Путін днями порадив росіянам їсти замість м’яса.
А що ж сталося з аграркою? А все те ж саме – для великих врожаїв потрібне пальне, робочі руки, гарний посівний матеріал та добрива. З усім цим цього сезону почалися проблеми у РФ, а наступного – ці тренди лише посиляться. А це знов зниження прибутків для федерального та, головне, місцевих бюджетів, з яких фінансуються “контракти” для російських найманців для участі у “СВО”. І на цьому тлі Трамп вводить нові санкції… Було б добре, якби він не зволікав 9 місяців і всі ці процеси прискорив би одразу, але маємо що маємо.
Однак не варто думати, що РФ вже “посипалася” у військовому плані. Зовсім ні. Вони довго готувалися до цього осінньо-зимового періоду, сподіваючись, за звичкою, на те, що “рухне” якраз Україна. Російські генерали малювали “малі” та “великі Старуни” (за аналогією з Другою світовою війною), як вони красиво та ефектно нас знищують “за один тиждень”.
Про що Путін, певно, вихвалявся Трампу ще на Алясці, і що тепер Трамп постійно згадує як приклад путінської брехні. Але не виходить ані швидко, ані ефектно нас захоплювати. Виходить лише вкрай повільно, за принципом “два кроки вперед, один назад” та з величезними втратами. З якими Кремль, звісно, ніколи не рахувався і не буде – бо інших варіантів досягти “цілей СВО” у Путіна просто не лишилося.
Саме тому ДержДура РФ та Кремль почали реформу призову, який став цілорічним, та почали мобілізувати “резервістів”, що є очевидним шляхом до “здешевлення” “м’яса” у російських військах, адже навіть за шалені кошти все менше росіян готові йти вмирати та підписувати контракти.
Крім того, такі “масні” натяки на мобілізацію у РФ є ще однією ознакою публічної ескалації – натяк, передусім, для європейського НАТО. Не дарма ж публічно заявлялося, що ці мільйони резервістів та призовників будуть йти передусім у Ленінградський військовий округ, яким РФ планує воювати на Балтиці, а також у “війська ППО”.
І все це одночасно з провокаціями дронів та літаків у повітряному просторі НАТО без транспонедрів – це не лише провокації, а конкретний замір часу на реакцію натівців на порушення повітряного кордону, що є, зокрема, ключовим параметром перед ракетним ударом або десантною операцією, які так полюбляють Путін з Герасимовим.
Загалом, важливо відзначити ключове – замість зупинитися на тлі очевидних зростаючих проблем у економіці, фінансах, промисловості, соціальній політиці, Кремль навпаки поспішає з ескалацією. Ескалює всіма наявними способами.
Зокрема і щодо прискорення захоплення українських теренів за будь-яку ціну. Бо йому потрібно довести не лише те, що РФ – не “паперовий тигр”, але й свою спроможність як світового “жупела”, якого повинні всі боятися і тому виконувати всі його забаганки.
Успіхи на фронтах в Україні перебільшуються та “упаковуються” для зовнішньої аудиторії – Європи, США і навіть Китаю. Від віри Сі у силу Путіна залежить те, чи дасть КНР більше ресурсів Кремлю, чи надасть кредити та зброю. Бо якщо цей кінь вже “не бігає”, то Сі може прийняти рішення, що його краще “пристрелити” та поставити у Кремлі когось іншого.
На зустрічі Трампа і Сі буде, зокрема, вирішуватися доля особисто Путіна, якого оцінять, “зважать” і розіграють як розмінну монету. Тому Путін набиває собі ціну та намагається якось “відпетляти” від найгіршого саме зараз. А що станеться через місяць – він і буде думати про це через місяць, а не зараз.
Втім, для пересічного українця та наших військ це лише означає, що восени росіяни будуть бігти вперед на фронті ще більше та пускати ракети, КАБи/УПАБи й “Шахеди” по тилах ще активніше та масштабніше. Бо Кремлю потрібна медійність та хоч якісь “перемоги”, на тлі політичних та економічних поразок, які йдуть буквально одна за одною.
Але й ми не сидимо на місці. Україна, відчувши знов підтримку не лише європейців, але й американців, теж відповідає на російську ескалацію власними ресурсами. Власне, це почалося ще з весни, коли ми значно наростили кількість нальотів дронів на території РФ. Проте тепер, завдяки розвідці та цілевказанню партнерів, ця активність виходить на новий рівень. Що б’є по РФ не гірше за західні санкції, але значно більш ефектно.
Пункт про посилення російського ППО резервістами на цьому тлі є дуже показовим. Як і удари по дамбі під Бєлгородом, наліт десятків дронів на Москву (переважно обманок, судячи з усього) одразу після публікації OSINT’ерами локацій, де стоїть російське ППО.
Мобільні групи для боротьби з дронами прямо на подвір’ї Кремля є вкрай красномовним індикатором – російські генерали вже не впевнені, що всі три ешелони ППО впораються з дронами, і швидко затикають “дірки”, виявлені OSINT’ерами (а американці, з їх супутниками, певно мають ще детальнішу картину). Мобільні групи у Москві – це беззаперечний приклад поразки Кремля. Адже ніхто з оточення Путіна у лютому 2022 року не міг цього й уявити.
Про удари по НПЗ та нафтобазах, які наносять “люб’язні дрони” щодня, й говорити не варто – це не провал, а відверта ганьба розрекламованого російського ППО від країни, яка практично взагалі не мала сучасної авіації та “довгої руки” на початку повномасштабки. Тепер це вже рутина. А колись, пам’ятаєте, Кремль погрожував ядеркою у відповідь на українські ракетні удари по Криму? Така вона – ескалація. Тепер і дрони у Москві сприймаються лише як питання часу.
Звісно, ЗСУ мають проблеми “на землі”, бо РФ має більший потенціал по людях, а економіка її, хоч і “захворіла”, але все ще має значний запас міцності. Тим не менш, відмова Путіна йти на перемир’я у сильній позиції зараз (бо сподівається на однозначну перемогу), робить все більш ймовірним варіант з Німеччиною у Першій світовій, коли армія та зброя в німців ще була, але гроші закінчилися. І вони капітулювали практично на околицях Парижу – столиці свого головного суперника.
Отже, російсько-українська війна отримала восени новий поштовх для ескалації. І якщо РФ вже не має нових “козирів”, а лише здатна “масштабувати” ті, що в них були, на тлі економічних проблем, Україна ж далі розвивається. Так, ситуація на полі бою залишається для нас складною.
Але ми робимо ніби “відкладений старт” проти РФ, відповідаючи майже симетрично, але з відставанням. Росіяни почали війну у 2022 році саме з ударів по нафтобазах, провокуючи у нас паливну кризу – тепер ми своїми ударами робимо те саме.
Так само вони вибивали активно ППО, щоб зробити “безпольотну зону” та вільно бомбити Україну (що їм не вдалося). Тепер Україна планомірно знищує російське ППО – щоб ще більш вільно пускати дрони по російських стратегічних об’єктах.
І це вже не кажучи про знищення бєлгородської дамби – це хоч і далеко не Каховська ГЕС, але наочно показує, що ми викреслюємо пункт за пунктом у нашій “книзі помсти”. А головне – РФ тепер не знає, як це зупинити, і лише “мститься”, наносячи ще більше ударів. Але, рано чи пізно, крива наших спроможностей по ударах та російських можливостей захисту (у тому числі фінансових) перетнуться. І цей момент все ближче.
Ось такий він зараз – новий етап ескалації. І тепер “козирі” мають обидві сторони.
за посиланням
