Іран та Ізраїль досягли перемир’я. Або ні… Якщо спостерігати за мирним процесом на Близькому Сході через пости у соцмережах Дональда Трампа, то важко зрозуміти, що там насправді з тим перемир’ям та наслідками ударів по іранських ядерних об’єктах. Настільки складно, що сам Трамп вже почав лаятись.
Лаявся він не лише на ізраїльтян та іранців, але й на ЗМІ, які розповсюдили фрагменти звіту Агентства військової розвідки Пентагону (DIA), що ядерна програма Ірану не знищена повністю, а лише пошкоджена – це ставить програму на паузу “на кілька місяців”, а не ліквідує зовсім.
Це й розлютило президента США, адже ставить під сумнів його “перемогу”, досягнуту переважно силами єврейської держави. Безпосередньо ж ізраїльські оцінки теж свідчать, що ключові об’єкти Ірану не знищені, а лише значно пошкоджені – це може дати паузу у кілька років (якраз до кінця каденції Трампа), що подобається американському президенту значно більше, ніж кілька місяців.
Але ми наочно спостерігаємо суто емоційну спробу видати бажане за реальне у спробі досягти хоч якоїсь “угоди”, бо “угода” для Трампа дорівнює “перемога”.
І поки що жодна з його угод не стала успішною. Тому він і нервує.
Дійсно, як тут втримати емоції. Трамп оголосив перемир’я, після чого сторони одразу ж обмінялися “символічними” ударами – іранці пустили ракету в бік Ізраїлю (яка була збита), а “іранські посадові особи” у ЗМІ повідомили, що “пропозиції про перемир’я не отримували”. Своєю чергою ізраїльтяни вдарили у відповідь парою ракет по околицях Тегерану.
Трамп заявив також, що “не впевнений”, що “іранці навмисно запустили ракету по Ізраїлю”, адже “вона нікуди не влучила”. А також повідомів ЗМІ, що “грає за обидві сторони”, тому не засуджує Іран за те, що той порушив угоду першим.
Оскільки ізраїльський удар був результативним (ракета долетіла), то очільник Білого дому спрямував своє обурення саме на Тель-Авів. Тим паче, що цей удар ізраїльтяни зробили вже після прямих заборон Трампа.
“ІЗРАЇЛЮ, НЕ СКИДАЙ ЦІ БОМБИ. ЯКЩО ТИ ЦЕ ЗРОБИШ, ЦЕ БУДЕ СЕРЙОЗНИМ ПОРУШЕННЯМ. ПОВЕРНИ СВОЇХ ПІЛОТІВ ДОДОМУ”, – написав він “капсом”.
Потім Трамп видав новий пост з обуренням.
“ІЗРАЇЛЬ не атакуватиме Іран. Усі літаки розвернуться і повернуться додому, виконавши дружній “змах крилом” в бік Ірану. Ніхто не постраждає, припинення вогню набуло чинності! Дякую за вашу увагу до цієї справи!” – написав американський президент.
Після чого, власне, Ізраїль і наніс удар по передмістю Тегерана. За будь-якими спробами “миротворчості” Дональда Трампа спостерігати важко саме через непослідовність та підкреслену емоційність. Сьогодні він каже про “peace deal” (з англійської – мирна угода), завтра бомбить, а післязавтра цькує вже тих, хто… теж тебе бомбить.
Втім, іранці вже влаштували народні гуляння з приводу “перемоги” над Ізраїлем і Трампом, тому “паралельна реальність” у сучасному світі це “фішка” не лише нової американської адміністрації.
Повертаючись до США, ця вся ситуація наочно демонструє, чому термін “peace deal” у варіанті “піс діл” або “пісділ” стає невід’ємною частиною сленгу соцмереж та символом доби.
Це угода, яка оголошена, хоча не виконана, але при цьому медійно позначається як досягнення. Це “чесне слово” американського президента, яке завжди порушене – часто одразу ж після оголошення, бо “посередник” “забув” узгодити всі його умови та налагодити об’єктивний контроль, який веде сам Трамп через лояльні до нього соцмережі та ЗМІ (а все що не лояльне – то “фейки”). Ось такий “пісділ” дає дуже багато можливостей для маніпуляцій.
“Пісділ” – це символ сучасних міжнародних реалій, коли “угода” живе не довше ніж заголовок стрічці новин чи скандальний пост у соцмережах – вже за кілька днів чи навіть годин про нього не згадають або якось ним зманіпулюють.
Але чи реальний мир на Близькому Сході насправді? Чи є, власне, сама “угода”? Ні, угоди немає, як і засад для стійкого миру. У короткостроковій перспективі перемир’я дійсно можливе, адже ракети – забаганка дорога, і їх накопичення потребує паузи. Але у довгостроковій – навряд.
Адже жодна зі сторін не досягла стратегічних цілей. Ізраїль не знищив іранську владу та КВІР, які, безумовно, відновлять свою діяльність щодо ядерної програми. Іран же був ще далі від досягнення своїх цілей по руйнуванню Ізраїлю, проте встояв і, ймовірно, стане ще більш агресивним. Бо Трамп каже, що “вже все зруйновано” і далі руйнувати іранську військову машину більше не варто.
Хоча в реальності у Ірану більше військових об’єктів, ніж ракет в ізраїльтян, і втриматися зараз, у найслабшій позиції – це дійсно перемога аятоли та “Вартових революції”. Тому вони й почали потужні народні гуляння.
До речі, як так сталося, що США домовилися з іранцями про перемир’я, але “іранські посадовці пропозицію не бачили”? Все просто. Бо США вели перемовини зі світською гілкою влади – з МЗС та президентом Ірану. А ракети та військові дії проти Ізраїлю проводив КВІР та підконтрольні структури. З “Вартовими” Трамп дійсно ні про що не домовлявся.
Але чому Трамп здав назад після першого ж удару по Ірану? Бо далі постає питання повноцінного, а не разового, залучення американських озброєнь та військ на користь Ізраїлю. Адже сам Ізраїль не витягне таку динамку довго. Власне, США вже втрутилися. Але, порахувавши власні збитки, американці вирішили, що це буде занадто дорого. Достатньо буде відтермінувати наступне загострення “колись на потім” та оголосити “перемогу”. Тобто – “угоду”.
На жаль, ці ж “стандарти” Трамп використовує й для російсько-української війни, чим активно користується Кремль.
Який добре звик порушувати все підписане, а потім робити вигляд, що нічого не було. Мирна угода “під чесне слово” та без об’єктивного контролю це для Путіна просто “подарунок” від Трампа. Так само, як і перемовини без свідків – тому Кремль наполягає, щоб всі переговори з Україною були без посередників.
І ось, Зеленський та Трамп щойно закінчили двосторонню зустріч у Гаазі на саміті НАТО. Українського президента Трамп навіть назвав “nice guy” (“гарний хлопець”), але потім додав, що “він взагалі не мав там бути” (у Гаазі, певно). При цьому Трамп вже заявив, що все одно хоче “досягти угоди з Росією”, а Рубіо додав, що санкцій та тиску на Кремль не буде. Що є не дуже гарним “дзвоником” для нас та європейців.
Адже свідчить, що американський президент вже “забув” про попередні обіцянки тиску хоча б санкціями на РФ, “забув” всі минулі порушення домовленостей з боку Кремля. Трамп знов буде вимагати швидкий медійний результат – оцю “пісділ”. Мета якої – не вирішити проблему чи досягти справжнього миру, а лише відтермінувати наслідки на той час, доки він при владі.
Такі різні ситуації по світу. Проте всюди одні й ті ж “обриси” трампівської поверхневої та суто медійної “пісділ”. Втім, розуміння цього дає нам теж “карти”. Адже коли питання Ірану “вирішене” (на думку Трампа), то російсько-українську війну “відв’язують” від цього конфлікту, що послаблює залежність Вашингтону від Кремля.
Судячи з риторики “оновленого” Трампа, “звільненого” від “іранського тягаря” – він вже значно більш “проєвропейський” та “пронатівський”, ніж був ще пару місяців тому.
Ось вже й номінований президентом Трампом на пост верховного головнокомандувача Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі генерал-лейтенант Алексус Гринкевич публічно декларує, що Україна здатна перемогти Росію.
“Я думаю, Україна може перемогти. Щоразу, коли їхній Батьківщині загрожують, вони борються з упертістю, яку нам важко собі уявити”, – заявив генерал на слуханнях у Сенаті.
Якщо Трамп рекомендує у Європу такі кадри з такими заявами, то у Вашингтоні дійсно щось дуже помітно змінилося. Бо це повна протилежність тому, що заявляв спецпредставник Віткофф. Хоча переоцінювати ці заяви теж не варто. Адже мрія про “швидку угоду” з Путіним у самого Трампа нікуди не поділася. Просто паралельно йде процес підготовки до “гіршого сценарію” силами більш “свідомих” посадовців, яких у команді Трампа стає все більше.
А чи зможе президент Зеленський разом з нашими партнерами “розіграти” свої “козирі” у Гаазі – скоро дізнаємося.
Так, “пісділ” Трампа – це “паралельна реальність”. Але ми вже знаємо, як з нею можна працювати. Перемир’я між Іраном та Ізраїлем, хай і занадто медійне та навряд довготривале, проте буде корисним і нам.
за посиланням
