Після повідомлення про мобілізацію колишнього очільника Державної фіскальної служби Романа Насірова під час судового розгляду кримінальної справи, в якій він проходить обвинуваченим в отриманні найбільшого в історії України хабаря у понад 722 млн гривень, багато українців задались питанням: невже будь-хто може подати заяву про мобілізацію на етапі судового розгляду, поки немає вироку? Дійсно, чинне законодавство не забороняє подавати добровільну заяву на мобілізацію особам, щодо яких ще не винесено обвинувального вироку. У ст. 65 Конституції України йдеться про обов’язок захищати Вітчизну, а Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” дозволяє мобілізацію за добровільною згодою навіть тих, хто має відстрочку.
Втім, коли йдеться про особу, яка перебуває під судовим розглядом у справі про корупцію — особливо, якщо мова про топ-рівень, то виникає потенційний конфлікт інтересів.
По-перше, участь обвинуваченого у судових засіданнях є обов’язковою.
По-друге, мобілізація не повинна бути використана як спосіб уникнути правосуддя.
Тож, у таких випадках суд може звертатися до військової частини або органів прокуратури щодо з’ясування обставин мобілізації та забезпечення явки обвинуваченого.
Та ще більше питань в історії з Романом Насіровим викликала його швидка “демобілізація”.
Ситуація, коли командир військової частини визнає наказ про призов протиправним і скасовує його — нетипова. Зазвичай мобілізація вважається обов’язковою та невідворотною після видання наказу, і її скасування можливе лише в окремих випадках. Приміром, за станом здоров’я або у зв’язку з виявленням порушень при оформленні.
Судячи з інформації, яку надає Військова служба правопорядку у Збройних силах України (ВСП), у даному випадку командир самостійно визнав, що наказ був виданий з порушенням. Що це може бути за порушення? Мова може йти про відсутність відповідних підстав, або виявлена фальсифікація документів. Якщо це підтвердиться, то скасування наказу може бути юридично обґрунтованим. Водночас це ставить під сумнів ефективність контролю з боку ТЦК та самих військових частин.
Якщо ж брати до уваги позицію Верховного Суду, який раніше наголосив, що процес мобілізації є незворотним, тобто його не можна скасувати. Зокрема, у відповідній постанові від 5 лютого 2025 року у справі 160/2592/23 за позовом військовослужбовця до районного ТЦК і військової частини, суд зазначив, що навіть визнання процедури призову протиправною не спричиняє звільнення незаконно мобілізованого з військової служби.
Разом з тим, слід розуміти, що у даному випадку мова є саме щодо процедури, а не наказу. Тобто, йдеться про неналежне проходження ВЛК, доставлення до ТЦК та СП тощо.
Водночас у кейсі Романа Насірова йдеться саме про протиправність наказу. І тут наразі залишаються питання. Адже у судовій практиці існує досить багато випадків, коли суди нижчих інстанцій ухвалювали рішення про скасування незаконних наказів про мобілізацію та зобов’язували відповідні органи звільнити незаконно мобілізованих осіб. Наприклад, якщо особа мала бронювання, але її все одно мобілізували, або якщо особа не входила до переліку осіб, які підлягають мобілізації.
Тобто в даному випадку, фактично, якщо сам наказ визнається незаконним або протиправним, його скасування може стати підставою для анулювання мобілізації.
Михайло Флященко, адвокат, старший юрист Ario Law Firm
за посиланням
