Але чи завжди це кінець? Чи існує шлях до відновлення довіри після гучного скандалу? Є ті, хто після гучних скандалів повертається ще сильнішими. І є ті, для кого криза стає фінальним акордом. Чому одні виживають, а інші – ні? Розберемо це на реальних кейсах.
Чи справді повернення репутації неможливе?
Все залежить від чотирьох ключових факторів: масштабу проблеми, реакції суспільства, поведінки постраждалих сторін та дій конкретної особи чи її команди.
Масштаб проблеми
Багато пов’язано з тим, чи зачепив скандал інтереси великої кількості людей. Чи є постраждалі, які публічно висловлюють претензії?
Борис Джонсон, колишній прем’єр-міністр Великої Британії, потрапив у скандал із так званим «party-gate» — закритими вечірками на Даунінг-стріт під час суворих COVID-локдаунів. Це викликало суспільне обурення, оскільки громадяни дотримувалися жорстких обмежень, а політики порушували власні правила. Джонсон втратив посаду, але не вплив — він продовжує займатися політичною діяльністю, консультує уряди інших країн.
Натомість у випадку Принца Ендрю королівська родина Великої Британії не змогла врятувати його репутацію після звинувачень у зв’язках із Джеффрі Епштейном, відомим сексуальним злочинцем. Попри заперечення, судовий процес та суспільний осуд зробили його «персоною нон грата». Його позбавили королівських титулів і відсторонили від усіх офіційних обов’язків. У цьому випадку рівень кризи виявився занадто високим, і повернення в публічний простір майже неможливе.
Отже, чим глибший емоційний резонанс викликає скандал, тим важче відновити довіру.
Реакція аудиторії та медіа
