Спорт в Україні традиційно фінансується державою та місцевими органами влади. Звісно, існують «розкручені», комерційно привабливі види спорту, але більшість з них не є такими. Проте саме прагнення федерації з окремого виду спорту знайти приватне фінансування, на мою думку, є рушійною силою його комерціалізації.
Меценатство чи спонсорство?
Чи будь-яке приватне фінансування «розкручує» вид спорту і робить його комерційно привабливим? Ні.
Очоливши Федерацію фехтування України, я розділив пошук приватного фінансування на два напрями. Перший — пошук меценатів — тих, хто готовий підтримати спорт без будь-якого комерційного зиску. Другий — пошук спонсорів — тих, хто готовий фінансувати спорт і отримувати за це як матеріальну вигоду (зростання продажів), так і нематеріальну (посилення репутації).
У випадку з меценатами все зрозуміло: потрібно лише переконати їх у важливості підтримки спорту. З пошуком спонсорів все набагато складніше. Ти повинен надати послуги, створити продукт, а спонсор постійно контролюватиме ефект.
