Депутати французького парламенту від п’яти різних політичних груп закликають відправити до України військових інструкторів, а в Німеччині не виключають відправки німецьких солдатів в Україну для контролю за дотриманням припинення вогню як доповнення до інших гарантій безпеки. Передусім, це пов’язано з тим, що саме зараз активно обговорюють різноманітні мирні ініціативи, які з’явилися з обранням нового президента США Дональда Трампа.
Про так званий мирний план у баченні самого Трампа нам нічого не відомо, адже його ніхто не оприлюднював. Однак є передвиборчі заяви та статті представників команди нового президента США, зокрема Джей Ді Венса чи Кіта Келлога. Останнього Трамп збирається призначити представником з питань врегулювання російсько-української війни. При цьому, скрізь фігурує ідея про припинення вогню, створення демілітаризованої зони по лінії розмежування, і хоча американські війська туди вводитись не повинні, європейські мають брати участь у цьому.
Очевидно, що європейці, припускаючи таку можливість, реагують на це своїми заявами. Але ключовий момент – вони говорять про цю можливість лише у контексті реалізації гіпотетичних домовленостей щодо припинення вогню і створення певної демілітаризованої зони. Саме від цього треба відштовхуватись, коли ми ставимо питання, чи будуть якісь практичні кроки з боку європейців.
Звісно, вони можливі. Але передумови для них – укладання відповідних домовленостей і те, що на ці домовленості погодяться обидві сторони, тобто і Україна, і Росія. Уявити зараз, що росіяни, наприклад, погодяться на припинення вогню із відповідним розмежуванням по лінії фронту та створенням демілітаризованої зони, яку б контролювали країни НАТО? Це видається чимось фантастичним. Тому поки що потрібних передумов немає.
Водночас очевидно, що європейці серйозно розглядають такі перспективи, можливо, мають якісь плани.
Фактично, своїми заявами європейці показують, що готові брати участь в реалізації ініціативи Трампа.
До речі, в цьому контексті також не варто забувати про Велику Британію. Вона не є членом Європейського союзу, але цілком можливо, що приєднається до Франції та Німеччини в реалізації потенційних планів. Можливо, приєднаються також деякі інші держави зі складу ЄС. Приміром, в цьому ключі неодноразово згадували Польщу. Але варто також розуміти, що потенційний вибір не настільки великий, адже далеко не всі держави ЄС мають якісь більш-менш помітні військові контингенти, з яких можна виділити частину на реалізацію цього плану.
В будь-якому разі позиція всіх держав-членів ЄС цілком очевидна і зрозуміла.
Вони за жодних обставин не хочуть, щоб їхні збройні контингенти брали участь в бойових діях, але в якості якоїсь стабілізуючої, контролюючої, миротворчої місії вони готові їх відправити.
Крім того, наразі все це залежить від плану Трампа: в чому його суть, чи будуть переговори, чи призведуть вони до якогось результату, чи погодяться на всі ці умови в Росії та Україні? Тут багато “якщо”. І більш-менш ситуація стане зрозумілою після інавгурації Трампа, тобто після 20 січня 2025 року, не раніше.
Петро Олещук, політолог
за посиланням
