Енергетична система України третій рік поспіль протистоїть атакам ворога. При цьому її робота ще більш ускладнюється за рахунок внутрішніх бар’єрів, як-то цінові обмеження, нерівноцінні умови для покупців та велика державна генерація й загалом відсутність розвинутого ринку фінансових інструментів. У результаті країна втрачає можливість створити стабільний та конкурентний енергоринок, який міг би стати привабливим для інвестицій та забезпечити довгострокову енергетичну безпеку.
Цінові обмеження як одна з причин «гри в коротку»
Ринок електроенергії в Україні є одним з найбільш зарегульованих. Правила гри тут змінюються часто і несподівано. Передусім це стосується цінових обмежень, а саме верхньої цінової межі, яка діє на добу наперед та на внутрішньодобовому ринку. Це є основним індикативом для всіх гравців. Протягом 2023−2024 років цінові обмеження змінювалися вже тричі. Ще декілька разів регулятор виносив це питання на розгляд та не затверджував. Це просто унеможливлює планування у довгостроковій перспективі.
Для порівняння: у країнах ЄС номінальні цінові обмеження становлять 4000 EUR/МВт-год. Натомість максимальні цінові обмеження в Україні у години пікового навантаження у 20 разів менші — 200 EUR/МВт-год. Така різниця цін часто унеможливлює комерційний імпорт і для покриття фізичного дефіциту оператор системи передачі бере з сусідніх країн ЄС аварійну допомогу, яка є дорожчою ніж на спотовому ринку.
