Після повномасштабного вторгнення, міжнародна спільнота почала активно застосовувати санкції, щоб послабити фінансові надходження коштів до російської економіки. Одним із таких інструментів стало введення граничних цін на експорт російської нафти та нафтопродуктів, запроваджене країнами G7 у 2022 році.
Спочатку встановили межу на рівні 60 доларів за барель, думаючи, що режим Путіна захитається під тиском падіння нафтових доходів. Проте російська економіка тримається на плаву. З кожним новим санкційним пакетом Москва вигадує все хитріші шляхи обходу, перетворюючи свої нафтопроводи на приховані стежки.
Найбільшими імпортерами російської нафти стали Китай, Індія та Туреччина. Російські компанії, зокрема «Роснєфть» і «Лукойл», продовжують забезпечувати стабільні обсяги видобутку, що дозволяє підтримувати експорт на рівні, достатньому для збереження надходжень до бюджету. За підрахунками CREA, Росія заробила понад 744 млрд євро на експорті нафти від початку війни, і навіть Китай та Індія активно закуповують нафту, як на сезонному розпродажі в аутлеті.
Проте динаміка цін на російську нафту змінюється під тиском санкцій, і з липня 2023 року Кремль почав активно використовувати «тіньовий флот», аби обходити встановлені обмеження.
Робіть ваші ставки, панове
Тут починається найцікавіше. Сьогоднішні баталії щодо нафтової ціни виглядають так, ніби аналітики крутять колесо фортуни, намагаючись вгадати, яка ж ціна на нафту врешті зруйнує нафтову імперію Путіна. Хтось робить ставку на 50 доларів за барель, інші – на 40, а хтось впевнений, що прайс-кепи треба опустити до рівня 30 доларів. І все це — в надії завдати фатального удару по бюджету Росії, водночас не завдавши шкоди світовому ринку.
Власне, зараз активно обговорюється ідея подальшого зниження граничної ціни аж до 30 доларів за барель. Пропонований сценарій передбачає поступове зниження ціни в кілька етапів. Спочатку гранична ціна може бути знижена до 50 дол./бар., що вже призведе до відчутних фінансових втрат для російського бюджету. Якщо це не спричинить ринкового дисбалансу, наступним кроком стане зниження ціни до 40 дол./бар., а в кінцевому підсумку — до 30 дол./бар. (деталі див. DiXi Group Alert. Зниження граничної ціни на російську нафту і нафтопродукти: в очікуванні нових обмежень)
Аргументи на користь такої стратегії прості: навіть за цієї ціни Росії все ще буде вигідно продовжувати експорт нафти. Адже, собівартість видобутку нафти у Росії коливається в межах 10−15 доларів за барель. Але чи стане це ударом по Кремлю, який призведе до зміни його агресивної політики?
Маленькі вигоди, великі втрати
Якщо уважно придивитися до цієї нафтової гри, то можна помітити, що російська економіка продовжує зазнавати величезних збитків від санкцій. За приблизними підрахунками, чинне обмеження ціни на рівні 60 доларів завдає збитків у 430 мільйонів доларів на добу.
Але тут криється один маленький нюанс: як би парадоксально це не звучало, але світовий ринок все ще потребує російської нафти. А якщо ця нафта продається зі знижкою, то інші країни, такі як Китай і Індія, продовжують закуповувати цей ресурс за вигідними умовами.
Будь-яке рішення про зниження граничної ціни на російську нафту має враховувати потенційні ризики. Росія вже неодноразово демонструвала нелогічну поведінку на ринку: Кремль готовий йти на дії, що завдають шкоди навіть власним економічним інтересам, аби посилити тиск на світову економіку. Одним із найбільших ризиків є можливість того, що росія різко обмежить експорт нафти, що призведе до дефіциту на ринку та відповідного зростання цін. Це негативно вплине на країни-імпортери, які намагаються забезпечити свою енергетичну безпеку.
Кремлівський блеф
Світовий ринок нафти залишається вразливим до будь-яких змін у постачаннях з боку великих експортерів. Впровадження нових обмежень на російську нафту неминуче впливатиме на баланс попиту та пропозиції, і це може мати наслідки для країн-імпортерів. Росія неодноразово погрожувала Заходу тим, що може повністю припинити експорт нафти, якщо санкції стануть надто жорсткими. І хоча багато хто вважає це черговим блефом, ризик того, що росія таки піде на цей крок, залишається. Якщо російська нафта зникне з ринку, ціни можуть різко злетіти, що поставить у складне становище як країни-імпортери, так і саму Росію.
Але є й інший сценарій. Кремль може зробити крок у стилі «собі на зло» — скоротити видобуток нафти, щоб спробувати розхитати баланс на світовому ринку та викликати зростання цін. Це, звісно, вплине на всі країни, які залежать від імпорту нафти, але в кінцевому підсумку це стане ударом і по самій Росії. Як показує досвід газової кризи в Європі, спроби Кремля шантажувати світ своїми енергоресурсами часто обертаються проти неї самої. Коли Кремль закрутив вентиль на газових трубах, Європа швидко знайшла альтернативи та знизила свою залежність від російського газу.
Чи можлива перемога над російським нафтовим експортом?
Питання полягає в тому, на скільки часу вистачить російської впертості? Навіть з урахуванням усіх хитрощів з «тіньовим флотом», Росія все одно зазнає величезних збитків від санкцій. Захід, зі свого боку, не збирається відмовлятися від санкцій, і якщо ціна на російську нафту впаде до 30 доларів, це може стати справжнім випробуванням для Кремля. Росія втратить приблизно 650 мільйонів доларів на день. Це — майже 2,3% її ВВП.
За підрахунками, кожне зниження ціни на 10 доларів приносить Росії збитки в розмірі приблизно 110 млн доларів на добу. Проте аналітики наголошують, що таке зниження може спровокувати ще більш агресивні дії з боку Кремля, спрямовані на порушення стабільності світового ринку. І, як показує практика, Росія завжди знаходить спосіб обійти санкції.
Проте ефективність санкційного тиску залежатиме не лише від цінових обмежень. Необхідний суворий контроль за дотриманням санкцій, адже Росія активно використовує «тіньовий флот» для обходу обмежень. Тільки комплексний підхід, включаючи санкції проти порушників і подальший тиск на Росію, може дати результати. Аналітики вказують на необхідність блокування таких суден і посилення відповідальності для компаній, що сприяють обходу санкцій.
Однак навіть за найсуворіших обмежень комерційні стимули для Росії продовжувати експорт залишаються незмінними, адже собівартість видобутку є однією з найнижчих у світі. Ба більше, Росія може спробувати скористатися внутрішнім ринком для зниження збитків, якщо світові ціни на нафту впадуть до критичних для неї рівнів.
Отже, світова «нафтова рулетка» триває. Росія продовжує шукати шляхи для продажу своєї нафти, а Захід намагається знайти ідеальну формулу санкцій, яка змусить Кремль здатися. Чи стане зниження ціни до 30 доларів фінальним акордом у цій геополітичній грі? Час покаже.
А поки ми чекаємо, інші країни-імпортери, такі як Китай і Індія, продовжують користуватися ситуацією, скуповуючи російську нафту зі знижкою, а світова спільнота розмірковує, чи варто піти на ще більш жорсткі заходи.
