Південна Корея б’є на сполох: КНДР відправила 1500 спецпризначенців на Далекий Схід Росії для навчання та акліматизації на місцевих військових базах, і, ймовірно, їх буде розгорнуто для участі в бойових діях у війні в Україні. Міністр оборони США Ллойд Остін заявив, що наразі не може підтвердити ці повідомлення, однак такий крок, звісно, буде “викликати занепокоєння, якщо це виявиться правдою”.
Таким чином, по-перше, якщо керівництво Сполучених Штатів Америки каже, що вони ще не бачили і не мають переконливих доказів наявності на території України північнокорейських солдатів, тим паче, в тих обсягах, про які зараз говорять, то це, мабуть, має під собою підґрунтя та підтверджено розвідданими.
Відповідно, як вони можуть реагувати на проблему, якщо, де-факто, вона ще не матеріалізувалася? З наявної інформації: півтори тисячі північнокорейських солдатів – у Владивостоці, якщо не помиляюся. Тобто, їх тренують там.
По-друге, як можуть Сполучені Штати або Україна завадити тому, що частина або навіть всі ці, як говорять, дванадцять тисяч північнокорейських солдатів, опиняться на території Росії, якщо це передбачено двосторонніми угодами про військову співпрацю між РФ та КНДР? Це, виходить, втручання у внутрішні справи ядерної держави, на хвилиночку. І якщо росіяни, як передбачається, коли витренують солдатів з КНДР, передислокують їх в Курську область, то це буде відповідати договору між РФ та КНДР.
Тому, я гадаю, поки що зарано говорити про те, що вони обов’язково опиняться в Україні. І очікування, що Сполучені Штати нам додадуть зброї й можливість бити по території Росії в цьому контексті, не є обґрунтованим.
Загалом, передбачити проблему появи солдатів з Північної Кореї в Україні неможливо. Тому що її ще в тому обсязі, який обговорюється певними українцями, просто немає. Не доведено, що якийсь контингент КНДР перебуває на території нашої країни. Хіба ми продемонстрували тіла вбитих північнокорейських солдатів? Ні.
Чи будуть США якось реагувати у разі, якщо такі докази з’являться? Якось будуть. При цьому, якщо щось таке відбудеться навіть доволі скоро, то очікувати на реакції США, 100% варто лише після 5-го листопада, після закінчення американських президентських перегонів. Зараз же, не знаючи, хто буде обраний президентом США, гадати, що вони будуть робити, м’яко кажучи, непродуктивно. У Трампа і Гарріс дуже різні підходи до розв’язання російсько-української війни.
Нагадаю, якщо вірити обіцянкам Трампа, то він припинить все завчасно, до того, як північнокорейці пройдуть тренування на російській території і будуть передислоковані навіть на територію Курської області РФ.
А Гарріс, як ми бачимо, буде, принаймні у перші місяці (або навіть півроку), слідувати в фарватері політики Адміністрації Байдена. У неї будуть (і зараз є) ті самі радники. А політика Байдена запізнюється. Завжди всі кроки – на декілька кроків позаду. Тобто, вони реагують на те, що відбулося. Це їхня так звана політика керованої ескалації: спочатку Росія підіймає ставки, потім Білий дім думає над цим, потім Росія ще підіймає ставки, а Білий дім реагує на попередню ескалацію.
Максим Ялі, кандидат політичних наук, академік Академії політичних наук України, професор Національного авіаційного університету.
за посиланням
