Генеральний партнер заходу: Банк Південний
Партнери: Метінвест, ПриватБанк, ІнтерХім, Кіа в Україні, Jack Daniel’s
Про це і багато іншого під час заходу “Діалоги з NV про майбутнє. Бізнес і війна” говорили міністр фінансів України Сергій Марченко; директорка відділу гендерної економічної інклюзії Європейського банку реконструкції та розвитку Барбара Рамбусек; заступник голови правління банку Південний Андрій Букін; заступник СЕО Філіп Морріс Михайло Поляков; член правління ПриватБанку з питань корпоративного бізнесу та малого і середнього бізнесу Євген Заіграєв; власник TERWIN Group (бренди Eva, VARUS) Руслан Шостак.
Наводимо найважливіші фрагменти виступів спікерів.
Сергій Марченко, міністр фінансів України
Про пріоритети уряду
«Дійсно, виклики зараз стоять системні та серйозні. В першу чергу всі розуміють, що безпека є ключовим компонентом, який визначає всі реакції, дії та поведінку, зокрема нас як органів влади. Ключовий виклик зараз для нас, пріоритет № 1 — прийняти бюджет на 2025 рік, збалансований, з необхідними показниками підтримки Збройних сил. А далі вже, як кажуть, за залишковим принципом фінансуємо всі інші сфери».
«Пріоритет № 2 — забезпечити прийняття Податкового кодексу у другому читанні. Це також актуальне питання, яке досить активно дискутується. Є різні думки. Наша позиція досить проста: нам потрібен ресурс і цього року, і наступного, для того, аби мати можливість надавати необхідні кошти в першу чергу ЗСУ».
«Пріоритет № 3 — бути ввічливими в питанні виконання реформ і наших зобов’язань, бо від цього залежить дуже багато. Зараз ми успішно пройшли п’ятий перегляд, наближаємося до шостого перегляду програми МВФ. Це непросто. З кожним наступним переглядом бажання додати умови, які складно виконати, все більше наростає. Але поки що, на даному етапі, я вважаю, НБУ і уряд у цілому справляються».
Про реформи
«Заходи щодо реформ досить складні, тому бажання їх виконувати і робити це вчасно — дуже важливе. Чому важливо? Тому що на наступний рік очікувана потреба в зовнішньому фінансуванні становить 38,4 млрд доларів США».
«Ті виклики, які я окреслив, визначають нашу поведінку і ландшафт для будь-яких внутрішніх інвестицій. Держава робить більше ніж достатньо, щоб мінімізувати військові ризики та дати можливість бізнесу отримувати кредити. Та ж програма 5−7−9, інші заходи підтримки дозволяють в умовах воєнного часу створювати перспективу для отримання кредитного ресурсу. Я розумію, що цього недостатньо, розумію, що це ніщо, враховуючи вартість запозичень. Але в цих умовах це дуже і дуже багато, і те, що ми пропонуємо, працює».
«Є тонкощі деталей і пошук відповідних стейкхолдерів реформ із боку органів влади. Бо одна справа — бажати реформувати країну в умовах війни, інша — знайти справжніх лідерів процесу всередині уряду, які готові будуть це питання далі рухати. Це одна ключова проблема. Інша — строки. Іноді ми наближаємося до досить критичного голосування у стислі терміни, це досить ризиковано, якщо не буде набрана необхідна кількість голосів. Поки що, завдячуючи парламенту, ми жодного разу не схибили, але чим далі, тим це питання набуває особливої ваги. Тому бажано не відтягувати на останній момент прийняття необхідних змін».
Про підтримку з боку партнерів
«Дефіцит бюджету приблизно такий же, як і частина зовнішнього фінансування. У нас потенціал внутрішнього ринку вже вичерпаний, ми не можемо його нарощувати. Отже, основні джерела фінансування бюджету — це зовнішні надходження. Це програма МВФ, надходження від наших партнерів — ЄС, США, Канади, Японії, інших країн „Великої сімки“, які нас підтримують і, я сподіваюся, будуть підтримувати і надалі».
«Завжди потрібно домовлятися. Навіть якщо вам пообіцяли 35 млрд євро від відсотків заморожених активів [РФ], це нічого не значить, тому що це ще потрібно структурувати в вигляді відповідних угод і отримати достатньо обґрунтовані запевнення на папері. Звичайно, ми над цим працюємо, тому що політичні заклики лідерів країн „Великої сімки“ дуже багато значать. Це дає нам упевненість, що при правильній організації роботи ці кошти будуть у нас вчасно і в тому обсязі, який нам потрібен».
Барбара Рамбусек, директорка відділу гендерної та економічної інклюзії в ЄБРР
Про потенціал для інвестування в Україну і виклики для інвесторів
«ЄБРР є однією з найбільших установ у інвестиційному середовищі. З 2022 року ми інвестували в Україну майже 5 мільярдів євро. І ми робимо це в багатьох секторах — від торгівлі, фінансів до енергетичної безпеки, критичної інфраструктури, продовольчої безпеки. Але також важливо — у приватний сектор, у реальну економіку на корпоративному рівні та на рівні малих та середніх підприємств (МСП)».
«Є низка проблем, з якими ми стикаємося, але насправді ми бачимо багато зобов’язань як від наших партнерів у приватному секторі в країні, так і від наших політичних партнерів у різних міністерствах, а також від зовнішніх інвесторів. Проблеми є у багатьох напрямках, та у певному сенсі вони надають можливості».
«Один із викликів — це людський капітал, робоча сила в Україні. Тут ми бачимо величезні проблеми, пов’язані із загальним скороченням її кількості. Є труднощі фізично там, де люди перебувають — йдеться про внутрішнього переміщених осіб. Але зараз також повертаються ветерани з війни, та постають величезні проблеми, пов’язані з їхньою ефективною реінтеграцією в суспільство, поверненням до праці найкращим чином».
«Оскільки ЄБРР — великий інституційний інвестор, ми бачимо свою роль тут у цьому контексті, а також роль у підтримці наших клієнтів, наших партнерів на цьому надскладному шляху. Тож робимо це в рамках 80% наших інвестицій, які вклали в країну за останні роки».
«Ми зосереджуємося на трьох ключових сферах. Перша — це намагатися допомогти клієнтам і компаніям захистити засоби до існування, а також сприяти стабілізації та зростанню бізнесу, підтримувати МСП, щоб вони і надалі мали доступ до фінансових і нефінансових послуг, які є дуже важливими для управління власною робочою силою, а також ланцюжками поставок, доступом до ринку тощо. Дуже важливо працювати над тим, щоб привернути увагу до критичної інфраструктури — від енергетики до продовольчої безпеки, а також підвищити загальну стійкість країни в цьому контексті».
«Друге. Ми практично підтримуємо клієнтів на місцях, працюючи з відділами кадрів, а також розбудовуючи їхні спроможності, наприклад, через створення Хартії ветеранів для їхньої реінтеграції у фінансовий сектор. Я була у Києві, і ми спільно з 30 фінансовими установами країни запускали цю Хартію. Також ідеться про розширення фінансування для ветеранів та підтримку малого та середнього бізнесу, щоб клієнти цих фінансових установ могли інтегрувати ветеранів у роботу. Наразі ми охопили близько 15 тис. ветеранів. Я знаю, що це досить мало в порівнянні з загальною кількістю, але це початок чогось, що можна реплікувати. Ми також запускаємо Хартію ветеранів та Хартію людського капіталу для всіх інших секторів, зокрема, корпоративного, щоб вони мали можливість і спроможність реінтегрувати і підтримувати людей у цих сферах. Сподіваємося, що вплив у цьому контексті буде посилено».
«І, нарешті, третє. Ми також бачимо свою роль у підтримці політичних реформ у країні, яка стикається з викликами війни. Зокрема, коли йдеться про послуги з працевлаштування, про налагодження зв’язків між роботодавцями та людьми, які шукають роботу, про мобілізацію неактивної робочої сили, про мобілізацію робочої сили, яка традиційно не була задіяна в певних секторах, зокрема, жінок. Ми працюємо з Міністерством економіки та з Міністерством освіти, щоб, наприклад, покращити послуги з працевлаштування, підвищити стандарти кваліфікації по всій країні, щоб привести їх у відповідність до вимог вступу до ЄС».
Про гендерну рівність на ринку праці і старіння нації
«Гендерна проблематика є важливою темою в Україні, в тому числі у контексті воєнних дій. Гендерні розриви в Україні, на мою думку, значною мірою можна порівняти з багатьма іншими країнами Європи. Однак те, що ми бачимо на даний момент, — певні наслідки війни суттєво впливають на ці гендерні розриви. Так, якщо ми подивимося на зайнятість, то найбільшу кількість внутрішньо переміщених осіб і біженців становлять жінки. Отже, жінки постраждали непропорційно в контексті їхнього доступу до ринку праці».
«Але також від жінок зараз дійсно вимагається повернення або повторний вихід на ринок праці через великі масштаби мобілізації та необхідність заповнити вакансії. Отже, потрібно підвищувати кваліфікацію та перекваліфіковуватися. Але також потрібні інвестиції в догляд за дітьми, за людьми похилого віку, за хворими, для того щоб жінки могли відігравати свою роль в економіці. І це дійсно життєво важливо в цьому випадку. Отже, тут ми бачимо класичний для воєнного часу вплив мобілізації і переміщень на гендерну рівність».
«Ще один момент, який ми також спостерігаємо в Україні, — це старіння робочої сили та старіння суспільства в цілому. Зовнішня міграція, в тому числі жінок і дітей, погіршила ситуацію. Таким чином, існує ціле покоління, яке потенційно може бути втрачене, що ще більше посилює довгострокову тенденцію старіння країни. Тож потрібно щось, що дійсно має бути відчутним і зосередженим на гендерній рівності, розширенні базових прав, залученні жінок в економіку».
Андрій Букін, заступник голови правління банку Південний
Про роль банківської системи у внутрішньому інвестуванні
«Офіційна статистика говорить, що обсяг внутрішніх інвестицій — грошей, які українські підприємства вкладають у розвиток нематеріальних активів — у 2023 році склав понад 390 млрд грн. І ця цифра за розмірами близька до обсягу корпоративного кредитного портфеля усієї банківської системи України — близько 550 млрд грн».
«Куди інвестували українські підприємства? Ключові галузі для інвестування — агропромисловий сектор, що посідає перше місце за обсягами, харчова промисловість, а саме переробка, нерухомість і оборонна сфера, яка набрала питомої ваги цього року. Кожна з цих галузей отримує 10−12% загального обсягу внутрішніх інвестицій від підприємств».
«У 2023 році обсяг внутрішніх інвестицій у підприємства України склав понад 390 млрд грн. 72% від цих коштів проінвестували самі підприємці, 15% становили гроші державного або місцевих бюджетів, банківські кредити в цьому обсязі становили лише 3%. Ця цифра є трохи викривленою, бо містить лише прямі інвестиційні кошти, не враховуючи той обсяг інвестицій, що відбувається за рахунок обігових коштів. Тому, щоби побачити реальні цифри інвестування, необхідно розглядати фактичний портфель кожного окремого банку».
«Минулого року банк Південний оформив більш ніж 200 кредитних угод на загальну суму понад 7 млрд грн. Інвестиційні кредити у кредитному портфелі Південного сьогодні сягають 15%, і ця цифра є більш-менш однаковою для всієї банківської системи. Переважно банки мають достатньо ліквідності для реалізації інвестиційних проєктів, і навіть валютні кошти сьогодні у банках дешевші, ніж у міжнародних фінансових організацій. І тут є куди рухатися і над чим працювати, адже, наприклад, у країнах Східної Європи питома вага інвестиційних банківських грошей сягає 30−40%».
«Зростання економіки України і зростання кредитних портфелів у банківській системі напряму корелюються з можливістю банків інвестувати та фінансувати інвестиції, приймати довгострокові ризики, конкурувати за клієнтів та проєкти. Але нам все ще є над чим працювати».
Про платоспроможність клієнтів під час війни
«Скорочення кредитного портфеля банків на 30% на початку війни і від’ємний ризик-апетит залишилися позаду. Згідно з даними на вересень цього року, банківська система в корпоративному кредитуванні демонструє приріст 8%, і за весь 2024 рік очікується зростання на 12−13% — це плюс 70 млрд грн кредитного портфеля».
Михайло Поляков, заступник генерального директора з корпоративних зв’язків Філіп Морріс Україна
Про нестандартні рішення на початку повномасштабного вторгнення
«Коли почалася війна, у нас був один пріоритет — business continuity, продовження роботи компанії. Ми йшли на колосальні витрати задля того, аби забезпечити наших споживачів продукцією. В нас була, і залишається, фабрика в Харкові, наразі вона не працює. Ми були вимушені зупинити виробництво 24 лютого 2022 року».
«Перше рішення, яке ми прийняли, — імпорт продукції. Ми розуміли: якщо споживач прийде і не побачить знайому йому торгову марку, він просто змінить свої вподобання. Тому ми звернулися до наших виробничих центрів за кордоном. В Україну навіть постачалися літаками сигарети з Бразилії. Коли ми підписували рахунки за постачання цих сигарет, це були просто колосальні суми. Але наша задача була не допустити такої ситуації, яка виникла з бензином. Коли споживач бачив, що бензину немає, він починав вдома збирати всі каністри, потім ішов до сусіда, телефонував родичам у Польщу та сусідні країни, збирав там каністри… Зараз дуже багато моїх знайомих не знають, що з тим бензином робити».
«Після того, як ми гарантували безперервність роботи бізнесу, повернулися до наших трьох основних пріоритетів. Залишатися одним із найбільших приватних платників податків в Україні. Залишатися одним із найбільших інвесторів в Україну, ми це підтвердили 15 травня цього року, відкривши нову фабрику у Львові, де працевлаштовано 250 співробітників. І третій — залишатися великим роботодавцем. Це не така значна кількість працівників, як, можливо, у металургійних або інших компаніях. Але кожен працівник компанії Філіп Морріс надає щонайменше 10 робочих місць у суміжних галузях. Тому що в нас підрядні організації, логістика, все, що пов’язано з постачанням, це не прямі співробітники, а підрядні організації».
«Ми ставимо ці пріоритети на майбутнє — залишатися top-taxpayer, top-investor, top-employer. Ми впевнені, що держава нам допоможе залишатися одним із найбільших платників податків, але не впевнені, що вона нам допоможе залишатися надійним роботодавцем. Тим більше, питання інвестицій. Чому? Тому що компанія, висуваючи ці пріоритети, розкладає ресурси, які вона має. І якщо держава буде набагато більше забирати ресурсів на сплату податків, то їх просто фізично не залишиться для того, аби підтримувати працівників і підтримувати інвестиції».
Про загрозу популізму для легального бізнесу
«Я брав розрахунки порівняння витрат на виробництво продукції в Україні, зокрема у Львові, і в польському Кракові. Ми якраз знаходимося у кластері, де Польща — основний ринок. Більш витратно виробляти у Львові для України, ніж виробляти у Кракові та привозити до України. Це пов’язано з додатковим резервом персоналу, бо ризик, що польський працівник чоловічої статі завтра не вийде на роботу, набагато нижчий, ніж у Кракові. Також тривоги, під час яких не працюють лінії».
«І, звичайно, влітку дуже гостро стояло питання електропостачання. У львівському регіоні з’явилося дуже багато виробництв, система електропостачання взагалі не була розрахована на таку кількість підприємств. Питання комендантської години теж постає, люди не готові пересуватися в комендантську годину, навіть якщо їм і можна було би забезпечити якісь перепустки. Тим більше, що нашої компанії такі привілеї в жодному випадку не стосуються. Тому все це накладає додаткові витрати, щонайменше на 10% компанії Phillip Morris International вигідніше виробляти сигарети в Польщі і завозити до України».
«Зараз ми дуже чекаємо рішення держави по ставках податків на наступний рік. У нас немає плану В, плану С. У наш план закладені ті ставки податків, які передбачені урядовим законопроєктом № 11090. Цей законопроєкт у першому читанні був прийнятий ще влітку, ми очікуємо його прийняття у другому. Він підтриманий усіма найбільшими бізнес-асоціаціями, які є в Україні, Американська торгова палата підтримала, Європейська бізнес-асоціація, Спілка українських підприємців, можу перелічувати далі. І ми дуже сподіваємося, що в парламенті у другому читанні буде підтримано саме урядову версію, а не популістські заклики щодо того, що треба ще вдесятеро збільшити податки, аби бюджет отримав ще вдесятеро більше. Тому що в такому випадку, на жаль, із трьох пріоритетів не ми виберемо пріоритет залишатися найбільшим платником податків, а цей пріоритет буде обраний за нас».
Про нелегальний тютюн і боротьбу з цим явищем
«Із того, що можемо точно сказати, з рівня 25% обсягу нелегальної торгівлі, який був найбільшим в історії України, є певне зниження зараз. Але ж ми говоримо про гроші. Наступного року акциз зросте щонайменше на 20%. Навіть якщо не буде прийнятий урядовий законопроєкт № 11090, податковий план все одно передбачає 20%-не підвищення акцизу на тютюн на наступний рік».
«Кажуть про 700 млн доларів недоплати податків до бюджету. Помножте на 1,2. Тут питання ще в тому, що правоохоронні органи мають випереджати своєю роботою рівень зростання акцизу. Інакше ті, хто займається нелегальним тютюном, автоматично збільшать свої прибутки на 20%. Вони нічого не робитимуть, просто працюватимуть у тому ж руслі, в якому вони працюють, і з 1 січня почнуть отримувати на 20% більше коштів, які можуть бути використані зокрема на те, аби знайти людей, які можуть сказати: а давайте ми ще піднімемо легальні податки. Державі потрібні гроші, давайте ще вдесятеро збільшимо таку-то ставку. І вже собі прораховують, чим це може закінчитися. Бо що вище підніматиметься податок для легальних виробників, то більше вони отримуватимуть, зазор між легальним і нелегальним буде набагато більшим».
«Тому тут питання в тому, чи уряд має можливість прорахувати наслідки. Ми дуже сподіваємося, що уряд зможе довести необхідність підняття податків на війну до того рівня, який дозволить збалансувати так, аби легальний бізнес платив ці податки, а правоохоронні органи почали активніше боротись із нелегальною торгівлею».
Євген Заіграєв, член правління ПриватБанку з питань корпоративного бізнесу, малого та середнього бізнесу
Про конкуренцію та інновації
«ПриватБанк — це компанія, що відома всім. Звісно, стовідсотковий brand awareness допомагає нам працювати, але це також означає що у нас особлива роль, місія та відповідальність. У Приваті працює близько 18 тисяч людей, він забезпечує основну частину транзакцій в українській економіці. Це все диктує і багато викликів, які перед нами стоять. Один з головних — відповідати очікуванням усіх наших стейкхолдерів. Ми завжди думаємо про те, як найкращим чином задовольняти потреби клієнтів, як зробити так, аби сервіси працювали, транзакції відбувалися, і щоби ми водночас були непомітні для клієнта».
«Ми маємо контролювати транзакції, розуміти та знати свого клієнта. Маємо підтримувати розвиток економіки, залишатись ефективними, бути організацією, яка робить дуже значні виплати до держбюджету або у вигляді податків, або у вигляді дивідендів».
«При тому всьому, ми маємо створювати нові продукти та сервіси, бути інноваційними, конкурентними. Тому що ринок великий, є комерційні банки, є необанки, є фінтех. У бізнесу логістики теж розвиваються платіжні послуги та сервіси».
«Звісно, для того, щоби забезпечувати сталість і стабільність розвитку, ми теж не стоїмо на місці, створюємо нові продукти. Один із них — нова картка Business GO, яка дозволить підприємцям економити, управляти своїми фінансами, отримувати додаткові знижки, зрештою, працювати ефективніше».
Про те, як зробити банки та бізнес ближчими одне до одного
«Можна дискутувати на тему, чому виникає розрив між високою ліквідністю в банках і потребою клієнтів до отримання кредитів, звідки складнощі, які вони озвучують. Звісно, немає одного рецепту. Давайте озвучимо декілька шляхів, які сьогодні, під час війни, в період об’єктивно підвищених ризиків, банки можуть використовувати або вже використовують».
«Один із перших — це гарантійні інструменти. В Україні з початку війни дуже активно використовується інструмент державних кредитних гарантій. І Приват, і багато інших банків є учасниками цієї програми. Вона допомогла нам, банкам, підвищити свій ризик-апетит. Особливо в перші місяці війни складно було приймати рішення традиційним кредитним спеціалістам, ризик-менеджерам, аби видавати нові кредити. А також — щоби далі працювали відкриті до війни кредитні ліміти, кредитні лінії, овердрафти тощо. Ще в перші години війни, після обговорення, нами було прийнято просте рішення: ми не закриваємо ліміти, вони працюють, бо Україна готова вистояти, а наші клієнти працюватимуть, кошти будуть циркулювати в економіці, кредити платитимуться — і ПриватБанк працюватиме. Тому з вірою в перемогу ми продовжили обслуговування цих лімітів».
«Крім того, почалася співпраця з міжнародними фінансовими установами. Це другий елемент, який допомагає банкам збільшувати апетити на ризик, особливо зараз. Ми бачимо присутність таких організацій як ЄБРР, Європейський інвестиційний банк, польський банк BGK, американські установи (IFC, DFC) та деякі інші. Ми разом із Мінекономіки робили презентацію усіх програм, аби клієнтам, від МСБ до великих корпоративних, було легше зрозуміти та зорієнтуватися, яку допомогу і яку програму можна отримати».
«Крім гарантійних інструментів від міжнародних фінустанов, які збільшують кредитний апетит банків, зменшуючи ризик, до тих програм дуже часто додається грантова підтримка. Клієнти отримують грант, наприклад, для відновлення енергообладнання або для релокованого бізнесу, для жіночого бізнесу, чи просто для інвестицій у розвиток поточного бізнесу, у придбання нових основних засобів. Багато українських банків, і Приват в тому числі, активно намагаються навчати своїх клієнтів цим можливостям».
«Навчання — це третя додаткова функція, яка дозволяє нам працювати над зменшенням бар’єру і розриву між високою ліквідністю та недоступністю кредитів. Часто підприємці, особливо МСБ, стартапи, не знають банальних речей: як вести облік, як подавати заявку до банку, які гранти можна отримати і що для цього треба зробити, як робити експорт тощо».
«До речі, ми запустили Школу експорту, зараз розпочинаємо другий курс для ветеранів, які хочуть займатися бізнесом. І бачимо, що тут є дуже велика зацікавленість. Люди дуже часто не знають, як встановити контакт із іноземними партнерами, як робити платежі, які підписувати договори, які питання ставити, як це все може контролюватися тощо. Їм страшно. Тут важливе і навчання, і підтримка, — в цьому напрямку ми і рухаємось».
Про співпрацю з державою і специфіку кредитної політики
«Регуляторні бар’єри завжди існують. Тут ми завжди в діалозі з державою, з НБУ. Якщо держава хоче або має стимулювати розвиток певних галузей економіки, то розробляються спеціальні програми та створюються особливі умови, приміром, для кредитування бізнесу певних регіонів чи галузей».
«Із нових програм цього року — енергетика, до якої зараз велика увага. Ми бачимо зростання заявок, кількості кредитів саме на потреби відновлення енергетики. Зрозуміло, є певна кореляція з поточним станом енергопостачання. Як людина, що живе в Києві, я це чітко бачу: коли світла немає, кількість заявок зростає дуже сильно. Коли світло з’являється, не завжди ці заявки рухаються вперед. Тож усіх ще раз закликаю поквапитися, звернутися до банків, отримати фінансування, знайти та встановити обладнання».
«Дуже важлива складова — це підтримка бізнесу у вигляді субсидій. Субсидіювання відсоткових ставок, славнозвісна програма 5−7−9, теж відіграла дуже важливу роль. Держава через банки змогла підтримати попит на кредитування, коли ставки знижувалися по певних категоріях навіть до нуля в перший рік війни. І сьогодні програма продовжує працювати, є можливість давати певні пільги по сплаті відсотків для певних категорій позичальників. Саме адресно, там, де це потрібно. Можуть бути спеціальні території, наприклад, області, які ближче до небезпечних зон, до кордонів з агресором, де нам потрібно, щоби люди працювали, економіка жила».
«Спеціальні продукти та послуги — це те, що банки роблять і мають робити. Спеціальний факторинг, лізинг, партнерські та кредитні програми. Є багато чого, що можна робити для зменшення розриву між високим кредитним ризиком і низьким природним апетитом банків мати збитки. Думаю, що для успішного вирішення проблеми ми маємо робити кроки одне одному назустріч. Банки мають працювати і з урядом, і з міжнародними організаціями, і з НБУ над усіма тими питаннями, які я озвучив. Клієнти мають намагатися ставати прозорішими, зрозумілішими, краще готуватися для отримання кредиту. Тому що тільки коли банк повністю розуміє та знає свого клієнта, він дасть максимальну суму кредиту з найдешевшою відсотковою ставкою і найменшою заставою».
Руслан Шостак, власник TERWIN Group
«Декілька істориків, які вивчали війни, розповідали, що не бачили у світі такої війни, де би за 100 км від лінії фронту проводилися економічні форуми і взагалі існувала економіка. Долучу трохи позитиву нашому уряду, який створив умови, де ми існуємо зараз і можемо розповідати, як працюють наші компанії і як зростає наша економіка під час найстрашнішої війни, коли найпотужніша армія світу прийшла упокорити невелику країну. І це справді чудо, треба написати про нього книгу і вивчати у майбутньому».
«Якщо ми говоримо про інвестиції, бачимо тільки внутрішні, тільки від компаній, які уже працюють в Україні. Вони інвестують завдяки заробленим грошам або частково завдяки кредитуванню, яке продовжує існувати в Україні. Для мене все одно це диво: у країні, яка воює, є кредитування, дуже гарні програми, внутрішнє інвестування, дуже багато компаній, які працюють, заробляють гроші».
«Ложка дьогтю в діжку меду. Я бачу великий потенціал у зборах і податках, бо 40−50% ринку, у різних галузях по-різному, знаходяться в тіні. І це дуже заважає білим і потужним компаніям продовжувати зростати, сплачувати податки, нарощувати свій потенціал. Наприклад, наша група тільки з початку цього року заплатила податків близько чотирьох-п’яти мільярдів гривень. Узагалі ми за роки війни інвестували близько 10 млрд грн. Тому я маю право говорити, бо сьогодні у країні є компанії, які мають таку ж потужність, як наша, але не сплачують узагалі нічого. Не може так існувати світ, не може так існувати біла, прозора економіка. Якщо ми будемо підвищувати податки тільки для тих компаній, які дійсно все сплачують, вони просто підуть з ринку. І ринок, що вивільниться, займуть компанії, які не сплачують податків, країна недоотримає мільярди».
«В Україні є величезний потенціал, та найбільший виклик для нас — це виклик великих і довгих грошей. Ми не можемо отримувати кредитування на 20−30 років під декілька відсотків річних. Наша свідомість, у всіх бізнесменів, дуже коротка. Ми можемо мислити умовним кредитом на три роки, якщо він окупиться — ми йдемо далі».
«Україна — найгірша країна в Європі з використання робочого капіталу. Це сталося тому, що в нас немає грошей на переобладнання підприємств, на будівництво якісних новітніх технологічних підприємств. Якщо держава, банківський сектор зможуть зробити це, і ми як бізнес зможемо отримувати такі кредити, знайдемо такі гроші, тоді ми зможемо зайти в будь-яку економіку. Я амбасадор 1 трлн ВВП в Україні, і впевнений, що це можна зробити, бачу внутрішній потенціал у державі. Він величезний».
На заході NV дискутували про перспективи українського бізнесу та інвестиції на третьому році війни:
